Большой топонимический словарь Крыма
Вернуться на портал "Киммерия"

 


 

Судьба исторической топонимии Крыма

В. А. Бушаков - ЛЕКСИЧНИЙ СКЛАД ІСТОРИЧНОЇ ТОПОНІМІЇ КРИМУ - Київ – 2003
Часть №6 - Раздел второй

Судьба исторической топонимии Крыма после его присоединения к Российской империи

01::02::03::04

Розділ 2

ДОЛЯ ІСТОРИЧНОЇ ТОПОНІМІЇ КРИМУ ПІСЛЯ ЙОГО ПРИЄДНАННЯ ДО РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

Російська імператриця Катерина ІІ мріяла відвоювати у турків Константинополь і відновити Візантійську імперію, чим пояснюється надання грецьких назв містам, котрі засновувалися або вже існували на приєднаних до імперії в результаті російсько-турецьких війн землях. Новими містами були Херсон, Мелітополь і Севастополь. Кафі повернули її давнє ім`я Феодосія, Акмечеть стала Сімферополем, Старий Крим мусив називатися Левкополем, Кримський півострів став Тавридою. Вживана в кримськотатарській мові в царські і радянські часи назва Aqmescit (рос. Акмечеть) щодо Сімферополя визнавалася офіційною. Кримські татари і тепер іменують це місто Aqmescit, а Севастополь – Aqyar, як називалося село, на місці якого виросло місто.

Після депортації 18 травня 1944 року з Криму кримськотатарського народу всі неросійські, за деякими винятками, назви кримських населених пунктів (румейські, тюркські, німецькі та єврейські) було замінено російськими з радянською семантикою. Зроблено це було, щоби знищити в Криму навіть згадку про кримськотатарський народ. Суцільному перейменуванню підлягали не лише історичні назви населених пунктів, а також “назви залізничних станцій, роз’їздів, рік, озер, долин, урочищ, гір, печер, ущелин, радгоспів та інших господарств, що носять татарські назви”, але суцільної заміни тюркських гідронімів, оронімів та ергонімів з різних причин не сталося [Санжаровец 1991].

В. Санжаровець дослідив, ким і як готувалися списки перейменувань кримських населених пунктів, сільрад та районів на місцях і хто приймав остаточні рішення про перейменування [Cанжаровец 1991]. Процес тотального нищення історичної топонімії Криму розпочався в липні 1944 року і розтягнувся по 1952 рік. Списки перейменувань міст, сіл і колгоспів, річок, гір і долин секретно готувалися райкомами партії та виконкомами райрад і направлялися до обкому партії, а потім розглядалися спеціальною (обласною) комісією. Необхідність перейменування пояснювалася тим, що татарські назви втратили своє значення у зв`язку із спецпереселенням татарського населення.

Спершу 20 жовтня 1944 року була прийнята постанова Бюро Кримського Обкому ВКП(б) “Про перейменування населених пунктів, рік та гір, назви котрих пов`язані з татарським, грецьким і німецьким походженням”, а 14 грудня 1944 року вийшов Указ Президії Верховної Ради Російської Радянської Федеративної Соціалістичної республіки “Про перейменування районів і районних центрів Кримської Автономної Радянської Соціалістичної республіки” [Указ Президиума Верховного Совета РСФСР]. Указом від 21 серпня 1945 року були перейменовані сільські Ради і населені пункти вже Кримської області. Обидва Укази підписані Головою Президії Верховної Ради РРФСР М. Шверніком. Через чотири роки день депортації Кримських татар було відзначено Указом від 18 травня 1948 року про перейменування 1062 населених пунктів Кримської області, підписаним Головою Президії Верховної Ради РРФСР І. Власовим.

Про тотальне нищення історичної ойконімії Криму з обуренням і болем написав у “Книзі мандрів” (1963 р.) Константин Паустовський: “Порівняно недавно в Криму без будь-якого розголошення і без погодження населення, а значить і без згоди населення, спішно перейменували майже всі міста, села і поселення, за виключенням приморських! В нових назвах немає навіть натяку на природу й історію Криму. Новітня карта Криму рясніє незграбними, невиразними, або ж просто недоладними назвами” [Паустовский 1968. С. 566]. А ось яке враження справило перейменування на Рефата Аппазова, який завітав був із заслання до рідних місць: “З перших же кілометрів путі я був збентежений зовсім незнайомими назвами на дороговказах. Я не виявив жодної татарської назви, ніби ми їхали не по Криму, а Смоленщиною. Лише знайомі з дитинства тополеві алеї та крейдяні гори з правого боку при виїзді із Сімферополя говорили про те, що ми вже на шляху до Алушти. Ось вона роль топоніміки у привласненні чужого. Це дуже боляче, коли бачиш знайомі, рідні місця під чужими іменами. З цим я не зможу змиритися до кінця життя” [Аппазов 1995].

В. Санжаровець виділив такі основні принципи, за якими давалися нові назви:

  • (1) безліч нових назв давалися довільно;
  • (2) деякі села називалися за іменем місцевого колгоспу: “Оборона страны” – Оборонне (нові назви подаються в сучасному українському написанні), “Красное знамя” – Знаменське, “Заветы Ильича” – Іллічівка;
  • (3) велика ґрупа ойконімів пов`язана з фізико-географічними ознаками: Лісне, Приморське, Зеленогірське, Сонечногірське, Підгірне, Прохолодне, Берегове, Далеке, Журавлівка (“в село часто залітають журавлі”), Селезнівка (“село оточене водоймами з плаваючою птицею”);
  • (4) деякі нові назви калькували татарські: Білоголове (колишнє Ак-Баш), (рос.) Зимовье “Зимовище” (Кишлав);
  • (5) за співзвуччям: Тополі, потім Тополівка (Топли), Насипне (Насипкой), Юркіне (Юргаків Кут);
  • (6) переселенці з Росії давали кримським селам назви своїх рідних місць: Майське (Джума-Елі) в пам`ять про село в Ростовській обл., Павлівка в Балаклавському р-ні в пам`ять про Павловську сільраду Воронезької обл.;
  • (7) назви, що увічнюють пам`ять про війну; назви на честь героїв війни, видатних людей (письменників, полководців, учених, представників партійно-державної еліти) [Санжаровец 1991; Керчь и Керченський полуостров в годы войны (1941 – 1945). С. 41 - 57].

В статті, присвяченій перейменуванням міст і сіл в СРСР, Є. Поспєлов присвятив сторінку й Криму. Серед спішно вигаданих нових ойконімів він виділив “сентиментально-солодкаві безглузді”, “умовно сільськогосподарські”, пов`язані з військом і війною, “меморіальні”, “відтопонімічні” та “пов`язані з топографією місцевості” [Поспелов 1990]. Деякі “новотвори”, як висловився Є. Поспєлов, пов`язані з попередньою назвою села, їхні автори зберігали російській компонент ойконіма або ж “перекладали” татарську чи німецьку назву на російську мову, а іноді навіть замінювали татарські ойконіми співзвучними російськими словами:

Адим-Чокрак (кт çoqraq джерело) → Істоки (рос. исток джерело), Ай-Василь → Василівка, Ай-Даниль → Данилівка, Айлянма “Поворот” → Поворотне, Ак-Кая “Біла скеля” → Біла Скеля, Аккоз “Білоокий” → Білоглазове (рос. белоглазый білоокий), Акташ “Білий камінь” → Білокам`янка, Ак-Чокрак “Біле джерело” → Білий Істочник (рос. источник джерело), Алач (етнонім) → Пістряве (кт alaca пістрявий), Алмачик “Мала Альма” (кт alma яблуко) → Яблукове, Алтинджа Верхня → Шестове (рос. шесть шість, пор. кт altıncı шостий), Атеш (кт ateş вогонь, вогнище) → Кострівка (рос. костёр вогнище), Ашага-Бешаран (кт beş п`ять, aran сарай) → П`ятихлібне;

01::02::03::04

на верх страницы::Лексика топонимов Крыма::на главную


 
Поиск по алфавиту
А Б В Г Д
ЕЁ Ж З ИЙ К
Л М Н О П
Р С Т У Ф
Х Ц Ч Ш Щ
ЪЬ Ы Э Ю Я

 
Форма поиска топонимов
Словарик значений слов
Дополнительные материалы
Заметки по топонимике
Происхождение названий
Феномены топонимов
Топонимические тайны
Теоретические основы
Условия формирования
Лексика топонимов Крыма
Словотворный анализ слов
Топонимический полуостров
Взаимодействие культур
Топомика Крыма (статьи)
Топонимические прогулки - 1
Топонимические прогулки - 2
Топонимические прогулки - 3
Топонимические легенды
Библиографический список
 



Достопримечательности Крыма
-неизвестное об известном-

Судакская крепость в Судаке

Пещерные города Крыма - Эски-Кермен

Чёрное море природа рыбы птицы

 


Вернуться на портал "Киммерия"

© KWD 2002-2017 (при использовании материалов активная ссылка на сайт обязательна)
Администратор сайта - kimmeria@kimmeria.com

Яндекс цитирования