|
В. А.
Бушаков
ЛЕКСИЧНИЙ СКЛАД ІСТОРИЧНОЇ ТОПОНІМІЇ КРИМУ -
Київ – 2003
Часть №5 - Раздел первый - Историко-географические и
этнолингвистические условия формирования топонимии
Крыма, хронологическая и ареальная стратиграфия
топонимов
01::::18::19::20::::22
Зіставивши сучасні
турецькі топоніми з їхніми дотюркськими
прототипами, можна визначити основні
закономірності заміни нетюркських звуків і
звукосполучень тюркськими в субстратних
топонімах. Знання цих закономірностей можна
використовувати в спробах визначити етимони
субстратної кримськотатарської топонімії.
Характерними, але не
реґулярними, фонетичними змінами, котрі
відбулися в тюркизованих малоазійських
топонімах, можна вважати: 1) перехід глухих κ, π
і τ у дзвінкі g, b і d; 2) перехід γ в k; 3)
збереження χ (> т h) або перехід у k; 4) перехід
β- та -υ- у f; 5) перехід α в e; 6) перехід ο та
ω в u; 7) поява протетичних ı-, i- або e- в
назвах, котрі починаються на Στ-, Σβ-, Σμ і Πτ-;
8) поява протези в назвах, котрі починаються на
Ρ- або Λ- : ‘Ρωσσος > Arsuz, τά Λάγεινα > Ilgın,
Λοπάδιν >Ulupad; 9) епентеза голосної (a, e, ı,
i, u) між приголосними γρ, κρ, πρ і τρ; 10)
суміжні й віддалені метатези: ’Ανάζαρβα >
Anavarza, ’Άρμαλλα > Moralı, Γραίτα > Arğıt; 11)
скорочення слова: Κωνσταντινούπολη > İstanbul
(утрата Κων- і гаплологія складів –σταν-τινου-).
Складовим елементом
субстратного топоніма може бути означений член
або прийменник: τά Λούμα > Dalama, τά Μύρα >
Dembre (τά – мн. означеного члена середнього
роду τό), είς Νικαιαν > İznik, είς ’Αμινσός >
Samsun, είς ’Ιψόν > Sipsin (είς – прийменник “в,
на”).
Грецькі іменники
третьої відміни в непрямих відмінках мають у
своїй основі приголосні β, π, φ; γ, κ, χ; δ, τ,
θ; ντ, відсутні в називному відмінку, на що слід
зважати при етимологізації румейських топонімів
Криму.
До прозорих та
напівпрозорих румейських топонімів у кримській
топонімії можна віднести такі:
р. Абаркá – нг
’απαρχή початок, Авората на схід від Алушти –
пор. нг, дг ’αόρτος невидимий, непомітний, дг
’άβροτος безсмертний, божественний; безлюдний,
ур. Авлакія біля с. Куру-Узень - αυλάκι[ον]
борозна, ручай, Аврека в с. Улу-Узень – нг
’άβρεχ(τ)ος ~ ’άβροχος сухий, безводний,
Акронарі, с. Калі-Акрі – нг ’άκρα ~ ’άκρη
кінець, край, мис, віддалене місце, окраїна, ур.
Аласма ~ Халасма біля Мухалятки – нг χάλασμα
руїни, ур. Алунія, Аланія, Олонія, с. Аланія –
нг ‘αλώνι[ον] тік, гумно, клаптик (землі),
‘αλωνιά кількість (жита, пшениці, вівса тощо) на
один обмолот, ур. Алепо ~ Алепу, Алупія ~
Улупія, с. Алýпка, р. Алепхор ~ Алипкор
(Суук-Су) – нг ’αλεπού ~ ’αλουπού лисиця, ур.
Амболопія в с. Ай-Серез – нг ’αμπέλι[ον]
виноградник, ’αμπελών великий виноградник, дж.
Алексі, б. Алексу, ставок Алексі-Ґоль – ім`я
’Αλεξίος, г. Анастас-Кая (Деліклі-Бурун),
Анастасин-Тепесі біля с. Лакі – нг ’ανάσταση
воскресіння; пасха, ім`я ’Αναστασία, Аскеті біля
Балаклави – нг ’ασκητής аскет, самітник, Аспорт,
вершина хр. Хир-Алан – нг ’άσπαρτος незасіяний
(про поле), м. Арбак біля Партеніта – пор. нг
‘αρπάγη крюк, багор, гарпун, острога, с. Авли –
нг αυλή двір, середньовічний порт Авліта,
локалізується в гирлі б. Кілен у
Севастопольській бухті – пор. нг αυλών бухта, що
глибоко врізається в берег; ущелина (суфікс –ίτ-
утворює від географічних імен назву жителів), с.
Алýшта (’Άλουστον φρούριον “Невмивана фортеця” у
Прокопія Кесарійського), ур., с. Артéк – нг
’ορτύκι перепел; топоніми з компонентом Ай- (нг
‘άγιος святий, священний, ‘άγια свята, ‘άϊ-
святий, пор. ‘άϊ-Γιάννης святий Іоанн).
бухта Барахта біля
Карадагу – нг παράκτιος прибережний, береговий,
ур. Барба біля с. Ускют – нг μπάρμπας дядя, пор.
прізвище Барба в ускютських татар, яр Бати в с.
Капсіхор, впадає в р. Шелен з заходу (кт batı
захід), затока Батіліман – нг βαθύς глибокий;
паг. Ванґеліста на
Айпетрінській яйлі – ευαγγελιστής благовісник,
проповідник вчення Христа, пор. нг βαγγέλιο
єванґеліє, яр Валванья-Дере – пор. нг βαβυλωνία
вавілонське стовпотворіння, безладдя, дж. Врісі
(кілька назв), Вересін-Чесмесі, Верес-Чокрак,
Вересін-Чокрак, Вірсін-Чокрак, б. Вірсінь-Узень
– нг βρύση джерело, фонтан;
с. Гаврил (два
ойк.), гірський прохід Гавр(і)ель-Богаз – ім`я
Γαβριήλ, с. Гáвро, канава Гаврамалі в Партеніті
– нг γαύρος гордий, гордовитий, гордливий,
величний (пор. ім`я Гаврасів-Таронітів, котрі
володіли князівством Феодоро), с. Гáспра, г.
Гаспра-Кая – нг ’άσπρος білий, ск. Гемата-Кая –
нг α‘ίμος, -ατος кров, Грам(м)ата-Кая (Язил-Таш)
– нг γράμμα, -τος письмовий знак, літера, напис,
зображення, рисунок, ур. Гептаспітія (Єді-Ев
“Сім домів”) – нг ‘επτά сім, σπήτι дім, пор.
численні Семихатки в Україні, р. Гува, стр.
Куви-Сувата в Алушті, кт suvat водопій – нг
γούβα яма, рів, канава;
м. Дакакнáрі-Топрах
(Топрак-Кая, Монастир-Бурун), східний край мису
Ай-Тодор – нг δακακνάρι клешня, ур. Дафни – нг
δάφνη лавр, т defne тс, яр, дж. Дирван, г.
Дирван-Кефала – пор. нг δερβένι ущелина < т
dervent ~ derbent гірський прохід, ущелина;
фортеця (на гірському перевалі, на кордоні),
сідловина Діпла між яйлою Бабуган і г.
Чамни-Бурун – нг δίπλα складка, дж. Діпля біля
Кипарисного, Дупля біля Феодосії – нг διπλός
подвійний, двійчастий;
г.
Еклезі(Екліз)-Бурун – нг ’εκκλησία церква,
середньовічний церковний округ Елісс на
Південному березі – пор. дг, нг ‘έλιξ, -ικος
зигзаг, закрут, звивина, також: фортеця ’Ελισσός
у фемі Далмація, Х ст., р. ’Ελισούς, -ούντος в
Еліді, гори ‘Ελικών у Беотії, місто ‘Ελίκη в
Ахаї та Фессалії;
г. Зіго-Ісар
(Ісар-Тепе), кт isar укріплення – пор. нг ζεύγος
пара, ζυγός парний, ζυγός ярмо; коромисло
терезів, терези; гребінь гори, гірський хребет,
пасмо (гір), г. Ζυγός у Фессалії (план
розташованого на горі укріплення дає підставу
пояснювати компонент Зіго - як “подвійний,
парний”);
хр., печ. Іограф,
ск. Єграф-Каяси – ім`я Ευγράφης, б.
Іванес-Кош-Дересі – ім`я ’Ιωάννης, дж. Іспарі на
схилі г. Яман-Таш – пор. нг ‘εσπέριος західний,
ур. Іоргакі в с. Ай-Серез – пор. ім`я нг Γιώργης
та демінутивний суфікс –άκι, два дж. Іордану в
яру Тамардак-Дере басейну Каспани – гідр.
’Ιορδάνης, -ου в Палестині, с. Іскýт ~ Ускут ~
Ускют – пор. нг σκύτος шкіра (вичинена), σκουτί
грубошерста тканина (для селянського одягу), мн.
одяг з грубої тканини, σ(υ)κώτι печінка;
с., р. Калéнда ~
Календе ~ Календія, ур. Каландри ~ Келандри біля
Мухалатки, г. Коленди-Баїр – нг κάλανδα ~
κάλαντα колядки, пісні, що виконуються
напередодні Різдва і Нового року, κάλανδαι ~
καλένδαι календи, с. Кóкколуз – пор. нг κόκκαλο
кістка, χόχλος джерело, середньовічний порт
Каламіта (нині Інкерман), сади Калам біля с.
Ай-Серез – пор. нг καλάμι ~ κάλαμος комиш,
очерет, т kalamus очеретяні зарості (на
морському узбережжі), ур. Калеакра біля Місхора
та Магарача, Калеметра в Ай-Серезі., καλή жін.,
καλόν сер. красивий, прекрасний, καλλίων
красивіший, кращий, κάλλιστος найкрасивіший,
найкращий, καλλι- перша частина складних слів,
означає красивий, καλό[ν] добро, благо, р.
Канака – пор. нг κανάκι любимий (про людину чи
тварину), Каневіз(Ханевіз)-Дере – нг κάνναβις
конопля, г. Камля – пор. нг κάμηλος верблюд,
Кохарі в с. Шума – пор. нг κοκκάρι
цибуля-сіянка, ск. Кардіс ~ Картись-Кая біля с.
Буюк-Озенбаш – пор. нг καρδιά серце; середина,
центр, високий берег Кутілья біля с. Туак – нг
κούτελο лоб, пор. назву скельного мису Сірий Лоб
біля печерного монастиря Чільтер-Коба та назву
мису Κριουμέτοπον “Баранячий лоб” (нинішній
Аю-Даг?) в “Історії” Геродота, ур. Какапіле в
Гурзуфі – нг κακός поганий, πύλη ворота, с.
Камáр(а) – нг καμάρα склепіння, арка, т kemer
тс, нг κάμαρα ~ κάμαρη кімната, т kamara тс,
укріплення Кáстрон (Зіго-Ісар, Учансу-Ісар), ур.
Кастро, улоговина Кастронун-Кьозі, с.
Палеокастрон, ур. Кастур біля с. Корбек – нг
κάστρο[ν] кріпосна стіна, фортеця, цитадель,
зáмок, с., р. Кастрополь, г., ущ. Каст[р]ополь –
демінутивний суфікс –πούλ(λ)ο, пор. ойк.
Кастрон, Калон-Кастрон, Палеокастрон,
Ксілокастрон в Греції, г. Кастель (Біюк-Кастель,
Аю-Даг), Кастель (Кучук-Кастель), с. Костель
(два ойк.), Курама-Костель, Костельчік – нг
καστέλλι[ον] невелика фортеця, укріплений замок,
т kestel тс, пор. ойк. Καστέλλι на Кріті,
...
01::::18::19::20::::22 |
