Большой топонимический словарь Крыма
Вернуться на портал "Киммерия"

 


 

Условия формирования топонимии Крыма

В. А. Бушаков
ЛЕКСИЧНИЙ СКЛАД ІСТОРИЧНОЇ ТОПОНІМІЇ КРИМУ - Київ – 2003

Часть №5 - Раздел первый - Историко-географические и этнолингвистические условия формирования топонимии Крыма, хронологическая и ареальная стратиграфия топонимов
01::::13::14::15::::22

Буртаси – це алани, або яси в руських літописах, що переселилися в середині VIII ст. з Північного Кавказу, з району П`ятигір`я, де сформувалося основне ядро аланів, котрі залишили могильники з катакомбами, до басейну Середнього Дону, де саме тоді з`явилися катакомбні могильники, найближчі аналогії яким становлять аланські могильники Північного Кавказу [Степи Евразии. С. 69 – 70]. Археологічні пам`ятники аланів-буртасів у Донецько-Донському межиріччі становлять аланський варіант салтово-маяцької культури (див. [Степи Евразии. Рис. 38, 39]).

На початку Х ст. аланський варіант салтово-маяцької культури Донецько-Донського межиріччя припиняє існування з невідомої причини. Частина населення, на думку Г. Афанасьєва, пересунулась на землі мордви й мещери на Середній Волзі, де буртаси згадуються в писемних джерелах аж до XVII ст. [Афанасьев 1985. С. 93]. Р. Кузєєв вважає донських буртасів іраномовними аланами, котрі згодом зазнали тюркизації з боку огузо-печенізьких племен [Кузеев 1990. С. 52 – 56].

В Х – ХІІ ст. буртаси просунулись на північ у Волзько-Донське межиріччя, де стали етнічною основою мішарів і взяли участь в етногенезі мордви. З етноніма буртас Р. Кузєєв виводить ім`я башкирського племені бурзян (< бурджан < бурджас < буртас). Раніше він писав, що предки племені бурзян прийшли на територію Башкирії з Приаралля в ІХ ст. До цього переселення вони згадуються в арабо-перських джерелах як ал-бурджа (етимологія етноніма невідома, можливо він іранського походження) [Кузеев 1974. С. 139 – 143].

Важливе значення для рішення питань походження та історії племені бадрак і буртасів мають етимології їхніх етнонімів. Огляд запропонованих різними авторами етимологій зробив І. Добродомов [Добродомов 1986; 1989]. Він особисто вважає, що буртаси були аланами, і пояснює їхнє ім`я як “річкові аси”: осет. (ірон.) fūrd і осет. (дігор.) ford велика ріка, море + етнонім as “алани, яси”. Г. Афанасьєв етнонім буртас пояснює з осетинської як “син аський”: fırt син + етнонім as [Афанасьев 1985. С. 93]. Ш. Бахтієв вважає буртасів прямими предками чувашів і етнонім буртас пояснює як *pürtas “осідлі аси” з чув. пÿрт (мар. pört) дім, хата, житло та етноніма as [Бахтиев 1990 А; 1990 Б]. В іспано-арабського географа ал-Бакрі (помер 1094) етнонім буртас фіґурує в написанні f-rdās [Гаркави 1870. С. 20, прим. 4].

Відсутню в рідній мові фонему p араби в запозичених словах передавали через f або b, а це дає підставу припустити, що в аланській мові етнонім буртас мав в анляуті p. Саме на цьому припущенні побудована етимологія І. Добродомова. Осетинська f наслідує іранську p, котрій в індоарійських мовах відповідає p, тому осет. fardæg окремий, відокремлений (?) в складених дієсловах a-fardæg поїхати, піти, понестися, зникнути та wın a-fardæg kænın увезти, помчати, викрасти (wın бути, kænın робити) можна зіставити з санскр. prthak окремо, осібно (пор. санскр. prthag-ālaya ті, що мають окремі житла, prthag-cana людина низького роду, гінді prthak (-g) окремий, одинокий. Санскр. prthak споріднене з санскр. prthu-, гінді prithu, авест., афг. p(i)rāx широкий, осет. fūrd, ford велика ріка (пор. гідронім Прут), що дозволяє реконструювати аланське *pordag ~ *purdag окремий, відокремлений, осібний. Та частина аланів, котра була переселилася у VІІІ ст. з Кавказу до Донецько-Донського межиріччя, відокремилася від основного масиву свого етносу, чому й отримала епітет “окремі, осібні”, звідси брутахи у Плано Карпіні й ногайський етнонім bodıraq з метатезою rd > dr та вставним голосним ı.

Етнонім буртас можна пояснювати як синкоповане сполучення означення *purdag з етнонімом as, тобто *purd[ag] as > *purdas “аси, що відокремилися”. Ф. Гаріпова, мабуть, справедливо вважає назву Батрас чотирьох сіл в Закам`ї відбиттям етноніма буртас [Гарипова 1991. С. 154 – 155]. Правомірно поставити питання щодо можливості переселення частини буртасів-бадраків з Подоння й до Криму, де вони могли оселитися по ріці Бадрак. Саме там існувало аланське князівство з центром у Киркорі (див. [Герцен, Могаричев 1993. С. 39 – 58]). Переселитися до Криму буртасів могло спонукати нашестя печенігів. Після монгольського завоювання частина буртасів-бадраків увійшла до конґломерату золотоординських племен. Етноніми ас і бадрак у різних його варіантах широко представлені в етнонімії тюркських народів. Інша частина буртасів, що становила в XVII ст. вже тюркомовну народність “посопних татар”, розчинилася в мішарях, мордві та чувашах (див. [Зевакин 1964. С. 217 – 218]).

Як свідчать численні документи, що зберігаються в Публічній бібліотеці в Санкт-Петербурзі, тюркомовне мусульманське населення Криму називало себе татарами, саме так називали його турки-османи й росіяни [Бартольд 1968. С. 560]. В Російській імперії етнонім татар відносився до різних за походженням народів, маючи значення “тюрки”, що добре видно з імен народів на “Етнографічній карті Європейської Росії” [БЭ. Т. 16], на котрій етнонім татари охоплює волзьких і кримських татар, ногайців, карачаївців, балкарців, кумиків, азербайджанців (останніх грузини називають татарі, осетини – татайраг, абхази – ататар).

В енциклопедичній статті “Татари” [БЭ. Т. 18. С. 304 – 306] до татар, або тюрко-татар, крім казанських татар, чи власне татар, віднесено сибірських татар (барабинці, тарлики, іртиські, тюменські, ялуторовські татари та інші), алтайських татар (телеути, білі калмики, катунські татари, чулимці, шор, черневі, або лісові, татари, кумандинці, абаканські татари, тобто хакаси, та інші), кавказьких татар (азербайджанці, кумики, гірські, або кабардинські татари, тобто балкарці, карачаї), ногайців, кримських та астраханських (юртовські та кундровські) татар. З відновленням національних прав народів, що перебували в складі колишнього Радянського Союзу, відродженням їхніх культур і мов постали питання зміни назв деяких державних утворень чи навіть народів.

Волзькі та кримські татари обговорювали можливість і доцільність відмовитись від етноніма татар і замінити його відповідно етнонімами булгар і киримли (кт qırımlı кримець) [Бозкойли 1991; Музаффаров 1991 А; 1991 Б]. Це питання досить складне й не нове, воно має свою історію [Бартольд 1968. С. 359 – 361]. При його вивченні й вирішенні необхідно чітко розрізняти історію етнонімів та історію народів, яким ці етноніми належать. На таке розмежування вказав С. Абрамзон: “Взята сама по собі, у відриві від конкретного етнічного змісту, поза навколишнє етнокультурне середовище і без урахування хронології, назва народності навряд чи може стати відправним пунктом для глибоких розвідок. Дослідники вже не раз відзначали, що самий факт однакових етнонімів на дуже віддалених одна від одної територій ще не є достатньо вагомим доводом на користь твердження про спільність походження їхніх носіїв” [Абрамзон 1980. С. 31].

Згідно з Кючук-Кайнарджийським мирним договором, котрим закінчилася чергова війна (1769 – 1774) між Російською та Османською імперіями, турки були змушені залишити Кримський півострів, де вони панували майже три століття, а окуповане російськими військами Кримське ханство було визнане незалежним від обох держав. На початку 1779 року Катерина ІІ прийняла рішення про виселення з Криму кримських християн з тим, аби
економічно послабити Кримське ханство, лишивши його значної частини ремісницького та землеробського населення, яке ще й мало послужитися колонізації завойованого Росією Північного Приазов`я, звільнивши при цьому кращі землі півострова для царської казни. Судячи з пільг, яких вимагали собі в російського уряду переселенці, переселення не було добровільним (див. [Секиринський 1988. С. 87 - 89). Цю акцію, при проведенні якої половина переселенців загинула в дорозі, здійснив полководець О.Суворов [Возгрин 1992. С. 283–285].

01::::13::14::15::::22

на верх страницы::Лексический состав топонимии Крыма статьи №№1-5::на главную


 
Поиск по алфавиту
А Б В Г Д
ЕЁ Ж З ИЙ К
Л М Н О П
Р С Т У Ф
Х Ц Ч Ш Щ
ЪЬ Ы Э Ю Я

 
Форма поиска топонимов
Словарик значений слов
Дополнительные материалы
Заметки по топонимике
Происхождение названий
Феномены топонимов
Топонимические тайны
Теоретические основы
Условия формирования
Лексика топонимов Крыма
Словотворный анализ слов
Топонимический полуостров
Взаимодействие культур
Топомика Крыма (статьи)
Топонимические прогулки - 1
Топонимические прогулки - 2
Топонимические прогулки - 3
Топонимические легенды
Библиографический список
 



Достопримечательности Крыма
-неизвестное об известном-

Судакская крепость в Судаке

Пещерные города Крыма - Эски-Кермен

Чёрное море природа рыбы птицы

 


Вернуться на портал "Киммерия"

© KWD 2002-2017 (при использовании материалов активная ссылка на сайт обязательна)
Администратор сайта - kimmeria@kimmeria.com

Яндекс цитирования