Большой топонимический словарь Крыма
Вернуться на портал "Киммерия"

 


 

Условия формирования топонимии Крыма

В. А. Бушаков
ЛЕКСИЧНИЙ СКЛАД ІСТОРИЧНОЇ ТОПОНІМІЇ КРИМУ - Київ – 2003

Часть №5 - Раздел первый - Историко-географические и этнолингвистические условия формирования топонимии Крыма, хронологическая и ареальная стратиграфия топонимов
01::::12::13::14::::22

Торкаючись питання походження південнобережних і гірських татар, О. Бертьє-Делаґард писав, що “татарська мова і магометанство, очевидно, при сильному впливі турків, що володіли й правили всіма цими землями, значно поширилися з XV по ХІХ століття за рахунок грецької мови і християнства, причому це відбувалося не стільки завдяки впровадженню в первинне населення іншої народності, скільки внаслідок поступового зникнення старої мови і віри та заміни їх новими в місцевому населенні. Російське завоювання дуже сприяло такому перетворенню, і тепер в корінному селянському населенні гірського Криму грецька культура, в розумінні мови й віри, щезла на протязі всього узбережжя, в селах котрого мешкають виключно магометани, які (окрім невеликої кількості тимчасових поселенців) вважають своєю рідною мовою татарську. За походженням це населення дуже мішане, але в ньому менше над усе татарської крові” [Бертье-Делагард 1914. С. 30].

На те, що татарське населення Південного берега є в своїй основі автохтонним, вказує відсутність в ойконімії цього реґіону тюрко-монгольських родоплемінних назв і топоформанта –ель. Дуже цінними є зауваження домініканця Емідіо Портеллі д`Асколі (XVII ст.) щодо походження кримськотатарського етносу: “Татари є двох видів або гілок: кримські татари, місцеві старожили, і татари-ногайці, котрі прийшли сюди років 200 тому зі Скіфії під проводом дванадцяти мурз і на чолі з ханом. Кримські татари називаються патрак (Patrach), від імені ріки, що протікає в Татарії й обидва береги якої покриті безліччю селищ, ними населених, звідки вони потім розсіялися по всій Татарії” [Дортелли 1902; Eszer 1972].

Свідчення д`Асколі, що етнонім патрак охоплював усіх кримських татар, знаходить підтвердження в зауваженні О. Серґєєва, що ногайці називають кримських татар зневажливим словом бадрак “наймит” [Сергеев 1912. С. 120]. Д`Асколі, безумовно, писав про кримську річку Бадрак, котра одержала своє ім`я від племені бадрак або села Бадрак (інакше Тав-Бадрак) в результаті топонімічної метонімії, на що вказав П. Кеппен [Кеппен 1837. С. 347, прим. 517]. Про плем`я бадрак (бадирак, бардак) в Криму повідомляє турецький мандрівник XVII ст. Евлія Челебі в “Книзі подорожі” [Эвлия Челеби 1961. С. 64; 1979. С. 29, 68]. Словом бадрак Евлія Челебі називав також усіх підданців кримського хана, які займали північні передгір`я, і послідовно протиставляє їх ногайцям, що мешкали в степовій частині і за межами Криму [Эвлия Челеби 1979. С. 222, прим. 4; Книга путешествия. С. 9, 55, 71, 105, 117].

Етнонім badraq ~ bod(ı)raq широко відомий за межами Криму: ногайське плем`я бадрак у Східному Ногаї, між Дніпром та Бердою, “астрахансько-ногайське коліно бадрак” у Західному Ногаї, або Єдісані, між Дніпром та Дністром, ногайський аул Бадрак (Бодрак, Баурдак) на ріці Молочній, акногайськй рід бодирак на Кубані, рід бодрак племені конгур Єдічкульської орди караногайців на Північному Кавказі, башкирське плем`я ногайського походження бадрак (башк. baðraq ~ buðäräq), рід бордак-канли ~ бадрак-канли казахів Старшого Жузу, рід бадрак туркменського племені йомут. Р. Кузєєв вважає, що “початки походження племені бадрак слід шукати на сході, в районі формування тюрко-монгольських племен, але ніяких доказів на користь своєї думки не наводить [Кузеев 1974. С. 278]. Вони, мабуть, і не існують.

Якщо етнонім bodıraq етимологізувати з тюркських мов як дт bodraq ~ budraq розсіяний, той, що розбрівся, вільний (про худобу) (пор. кирг. bıtırandı розкиданий, той, що розбрівся, утворене від звуконаслідувального дієслова bıtır- розсіюватися, розбрідатися, роздроблятися – каз. bıtıra-, хак. pıtara-, тув. bıdara- тс; хмонг. бутархай розбитий, роздрібнений, дрібний, бутрах розбиватися на дрізки, розсипатися), то в ногайській мові він мусив би мати форму *bıtıraq. До того ж така семантика етноніма позбавлена логіки на відміну від тюркського етнонімічного терміна qurama об`єднання різних родів.

З фонетичних причин немає підстав порівнювати етнонім bod(ı)raq з монг. badarag кремезний, дужий. Неможливість етимологізувати етнонім bod(ı)raq з тюркських мов, його форма Patrach (*patraq) з ініціальною фонемою p у д`Асколі, метатеза dr > rd та перехід "о" в "а" в наведених варіантах етноніма дають підставу поставити питання про його можливе аланське походження, враховуючи те, що в кипчацьких і огузьких мовах слова з р в анляуті є, як правило, запозиченнями з перської. В киргизькій мові в іранських запозиченнях р в анляуті регулярно замінюється дзвінкою b.

Іранський етимон етноніма bod(ı)raq ~ *podraq можна реконструювати як *pordaq, пор. казахський етнонім бордак-канли і кримський етноойконім Бордак на ріці Західний Булганак. Варіант *pordaq можна зіставити з іменем народу брутахів (*butraq) у Плано Карпіні [Плано Карпини 1957. С. 215, прим. 143, с. 271, прим. 183], що були нащадками буртасів, про яких писали арабські географи ІХ – Х ст. Якщо це зіставлення достовірне, то батьківщиною племені бодирак слід вважати Східну Європу.

Поміж підкорених монголами племен Плано Карпіні назвав канґитів, команів, брутахів, “котрі іудеї”, “котрі вважаються іудеями – вони голять голову”, мордву, турків, хозар і самоїдів [Плано Карпини 1957. С. 14, 57, 72]. Певно, вперше буртасів під викривленим іменем b-rcās (з b-rtās) називає ал-Кальбі (помер 819) [Гаркави 1870. С. 15, 20].

Найбільш повні й достовірні відомості про буртасів (b-rdās) навів арабський географ Ібн Русте (поч. Х ст.). За Ібн Русте, земля буртасів містилася між землями хозар і волзьких булгарів, на відстані п`ятнадцяти днів путі від першої і трьох днів путі від другої [Хвольсон 1869. С. 19 - 21]. Згідно з арабським географом ал-Балхі (бл. 850 – 934), мова буртасів відрізнялася від мови хозар і русів [Хвольсон 1969. С. 73].

У “Повісті временних літ” докладно перелічені східнослов`янські, фінно-угорські та балтські племена, але не згадуються буртаси. Немає їх також у переліку народів, котрі монголи мали намір підкорити на заході, “Таємної історії монголів” (1240). В обох рукописах “Слова про погибель Руської землі” (ХІІІ ст.), що дійшли до нас, буртаси вказані поміж болгарами та черемисами в переліку народів, що оточували Русь. Рашид ад-Дін у “Збірці літописів” повідомляє, що 1236/7 року татари воювали мокшу, буртасів та арджан (ерзю) [Тизенгаузен 1941. С. 36]. Руський літопис називає буртасів у складі війська золотоординського темника Мамая під час Куликовської битви. В літописах XVI – XVII ст. згадуються “буртасы… посопные татаровя”, котрі були на “посóпі”, тобто хлібному оброку. Етнолінґвістичній атрибуції, локалізації та історії буртасів присвячена велика література (див. [Васильев 1960. С. 181 - 199; Зевакин 1964. С. 213 - 214).

В 1990 році в Пензі відбулася спеціальна наукова конференція “Питання етнічної історії Волго-Доння в епоху середньовіччя і проблема буртасів”. Буртасів ототожнюють з мордвою-мокшею, вважають аланами, тюрками або мадярами, вбачають в них предків татар-мішарів або чувашів. Б. Васильєв переконливо показав, що буртасів не можна ототожнювати з мордвою [Васильев 1960]. Руські джерела XVI – XVII ст. говорять окремо про мокшу, буртасів, татар і чувашів, ніколи їх не змішуючи. Сам Б. Васильєв ототожнює буртасів з мещерою (предками мішарів) і вважає, що етнонім буртаси на Русі аж до XVI ст. вживався як синонім етноніма мещера. Оскільки мова давніх буртасів була нетюркською, то вона мусить бути або фінно-угорською, або ж іранською. Питання, якою була етнолінґвістична природа буртасів і де вони мешкали в часи Хозарського каганату, вже можна вважати вирішеними. Вони докладно розглянуті Г. Афанасьєвим [Афанасьев 1984; 1985; 1990].

01::::12::13::14::::22

на верх страницы::Лексический состав топонимии Крыма статьи №№1-5::на главную


 
Поиск по алфавиту
А Б В Г Д
ЕЁ Ж З ИЙ К
Л М Н О П
Р С Т У Ф
Х Ц Ч Ш Щ
ЪЬ Ы Э Ю Я

 
Форма поиска топонимов
Словарик значений слов
Дополнительные материалы
Заметки по топонимике
Происхождение названий
Феномены топонимов
Топонимические тайны
Теоретические основы
Условия формирования
Лексика топонимов Крыма
Словотворный анализ слов
Топонимический полуостров
Взаимодействие культур
Топомика Крыма (статьи)
Топонимические прогулки - 1
Топонимические прогулки - 2
Топонимические прогулки - 3
Топонимические легенды
Библиографический список
 



Достопримечательности Крыма
-неизвестное об известном-

Судакская крепость в Судаке

Пещерные города Крыма - Эски-Кермен

Чёрное море природа рыбы птицы

 


Вернуться на портал "Киммерия"

© KWD 2002-2017 (при использовании материалов активная ссылка на сайт обязательна)
Администратор сайта - kimmeria@kimmeria.com

Яндекс цитирования