Большой топонимический словарь Крыма
Вернуться на портал "Киммерия"

 


 

Условия формирования топонимии Крыма

В. А. Бушаков
ЛЕКСИЧНИЙ СКЛАД ІСТОРИЧНОЇ ТОПОНІМІЇ КРИМУ - Київ – 2003

Часть №5 - Раздел первый - Историко-географические и этнолингвистические условия формирования топонимии Крыма, хронологическая и ареальная стратиграфия топонимов
01::::11::12::13::::22

1426 року на короткий час Кримом оволодів хан Девлет-Берді (Гаджи-Ґірей?), а 1443 року при підтримці Литви Крим здобув незалежність від Золотої Орди при хані Гаджи-Ґіреї (помер 1466), родоначальникові династії Ґіреїв. Походженню Гаджи-Ґірея та його імені велику увагу приділив В. Смирнов [1887. С. 209 – 250]. Ім`я Ґірей могло бути етнонімом золотоординського племені кірей [Бушаков 1992], хоча його також пояснюють з geray схильність, бажання, намір (див. [Redhouse 1992. P. 1534; Саттаров 1981. С. 70]).

1475 року турки-османи захопили в Криму всі ґенуезькі володіння і князівство Феодоро, утворивши на цих землях турецький санджак із центром у Кафі. Місто Феодоро вони перейменували на Манґуп-Кале. Санджак проіснував до 1774 року, коли був приєднаний до Кримського ханства. Він поділявся на Кафинський, Судацький та Манґупський кадилики, і в ньому налічувалося 95 селищ [Кеппен 1837. С. 75 – 79]. Решта території півострова належала Кримському ханству (1443 – 1783).

Після монгольського завоювання Криму розпочався тривалий процес формування кримськотатарського етносу шляхом злиття татарських родів і племен з місцевим грекомовним населенням, від якого татари сприйняли сільську територіальну общину, що була склалася тут ще у VІІІ ст. і дожила до XVI - XVII ст. [Якобсон 1970. С. 168 - 169; 1973. С. 32 - 33, 142 – 144].

Ядром Кримського юрту, а потім ханства, були північні передгір`я між Старим Кримом на сході й Бахчисараєм на заході, де знаходились ханський домен та бейліки знатних татарських родів шірін, барин, аргин, кипчак та інші. Ф. Лашков зазначив, що всі бейліки містилися головним чином в південно-східній частині півострова, де був економічний центр татарської осілості – місто Старий Крим (Eski Qırım). Виняток становили бейліки Яшлавських і Баринських беїв, з яких перший знаходився поряд з Бахчисараєм, а другий по сусідству зі своїми родичами – ногайцями [Лашков 1897. С. 74].

Саме в цій смузі сформувалися центральні говірки кримськотатарської мови. Тут зосереджені села, в назвах котрих присутній формант –ель. Апелятив el означає підданих хана або беїв і в ойконімах сполучається в більшості випадків з терміном, що позначає суспільний стан землевласника, або з іменем володаря (більшість ойконімів з суфіксом –ingen в Німеччині також означала приналежність мешканців селища феодалу, до імені котрого він додавався: Tübingen, Eslingen утворені від імен землевласників – Tuwo, Ezzilo [Никонов 1970. С. 20]).

У степовій частині півострова, де мешкали ногайці, ойконімів з формантом -ель майже немає. В більшості з них відбилися родоплемінні імена або ж імена родоначальників. У структурі татарської ойконімії Криму відображена історія його заселення тюрко-монгольськими племенами та формування кримськотатарського етносу. Завершення процесу переходу кочовиків до осілості в Криму пов`язується з правлінням хана Сагіб-Ґірея (забитий 1554): “Жителі Криму не мали до нього постійних осель, а вели кочове життя, переходячи з місця на місце… Сагіб-Ґірей наказав поламати вози, що служили їм для переїздів і перевозу родин та майна, і призначив усім постійні місця мешкання, дав кожному достатню кількість землі й наказав будувати будинки та села на просторі Кримського півострова… За його велінням було видано на володіння приділеною власністю грамоти… …перемігши астраханського хана Ягмурджи розселив його підданих, а чоловіків і жінок, що уникнули смерті, з усім майном і багатствами переселив до Криму” [Негри 1844. С. 384].

Розмаїтість ландшафтних зон Кримського півострова, котрий ділиться на степовий і гірський Крим, що охоплює передгір`я, яйлу і Південний берег, з найдавніших часів сприяла етнічній строкатості кримського населення [Буров 1991; Шибаева 1991]. За В. Радловим, татари Криму, включаючи ногайців, поділяли себе на şehernen dağ xalqı (мешканці міст Сімферополя, Карасубазара, Феодосії, Євпаторії, гір і Південного узбережжя) та çöl xalqı (мешканці степів) [Радлов 1896. С. ХІІ – ХV].

Південнобережні й гірські татари є нащадками давнього автохтонного населення, їхні говірки близькі до османської мови, а степові татари, судячи з назв їхніх сіл, антропологічного типу та мови, є нащадками тих тюрко-монгольських племен, що прийшли до Криму в ХІІІ ст. В основу міських говірок лягло степове кипчацьке наріччя, яке зазнало османського впливу. Про мовні відмінності між різними територіальними ґрупами кримських татар писав академік А. Кримський [1974. С. 499 – 500]. Г. Радде поділяв населення Криму на ногайців, південнобережних татар і татар степів та долин північних схилів Кримських гір [Радде 1856. С. 290 – 291].

Християнське грекомовне й тюркомовне та мусульманське тюркомовне населення Південнобережжя татари іменували терміном тат. Кримські християни називали й нині в Приазов`ї називають себе румеями (румеюс, мн. румей) та урумами [Иванова 1979. С. 74], пор. нг Ρωμαίος римлянин, Ρωμιός грек, т rum візантієць; грек, який народився і живе в Туреччині або в будь-якій мусульманській країні. Ногайці татами називали не лише мешканців Південного берега, але й татар нагірної частини Криму [Кондараки 1873. С. 149; Филоненко 1928; Pelliot 1949. Р. 77 - 106; Севортян 1966. С. 234; Schütz 1977].

В титулатурі кримських ханів автохтонне дотатарське населення півострова називалося tat bile tavgaç “тати і тавґачі”, що відповідає терміну tat tavgaç “всілякі іноземці” в словнику Магмуда Кашгарі [Вельяминов-Зернов 1864. С. 26 сл.; Pelliot 1949. P. 155, rem. 2; Древнетюркский словарь. С. 542], а при ханському дворі існувала посада тат-агаси, управителя татською землею, тобто угіддями християн, що становили ханський уділ [Хартахай 1866. С. 210]. Наприклад, арії в завойованій ними Індії називали підкорені племена терміном dāsá, котрий значить “ворог; злий демон; раб” і первісно був етнонімом предків парфян – племен Δάοι, Dahae в античних авторів, daha в Авесті. Предки індійських аріїв ворогували з племенами даїв на своїй прабатьківщині. З етнонімом даїв, можливо, пов`язаний гідронім Δαίξ, Daicus (Яїк, нині Урал) [Смирнов 1984. С. 15 - 16].

Терміном tat тюрки іменували автохтонне (в основному іраномовне) землеробське населення в Центральній Азії та в Закавказзі [Люшкевич 1971].

В. Смирнов писав, “що тюркське населення в Криму становить чималу розмаїтість, яка відбивається як в зовнішній статурі тіла, особливо в рисах обличчя, так і у фонетичній побудові мови. Таке розмаїття на порівняно маленькому територіальному просторі не могло бути справою простої випадковості чи результатом впливу лише географічних умов. Тип татар Південного берега й найближчих до нього гористих місцевостей внутрішнього Криму значно відрізняється від татарського типу пологих місцевостей та степових рівнин, не говорячи вже про чистих ногайців…” [Смирнов 1887. С. 4 – 5].

Південнобережні татари, за свідченням В. Кондаракі, пам`ятали про примусову ісламізацію турками своїх грецьких предків і зберігали в побуті християнські звичаї та обряди: випікали хліб зі знаком хреста й білим яйцем у центрі, міняли білизну під неділю, танцювали танець сірто, - багато з них здавна родичалися з місцевими християнами [Кондараки 1873. С. 216 – 218].

01::::11::12::13::::22

на верх страницы::Лексический состав топонимии Крыма статьи №№1-5::на главную


 
Поиск по алфавиту
А Б В Г Д
ЕЁ Ж З ИЙ К
Л М Н О П
Р С Т У Ф
Х Ц Ч Ш Щ
ЪЬ Ы Э Ю Я

 
Форма поиска топонимов
Словарик значений слов
Дополнительные материалы
Заметки по топонимике
Происхождение названий
Феномены топонимов
Топонимические тайны
Теоретические основы
Условия формирования
Лексика топонимов Крыма
Словотворный анализ слов
Топонимический полуостров
Взаимодействие культур
Топомика Крыма (статьи)
Топонимические прогулки - 1
Топонимические прогулки - 2
Топонимические прогулки - 3
Топонимические легенды
Библиографический список
 



Достопримечательности Крыма
-неизвестное об известном-

Судакская крепость в Судаке

Пещерные города Крыма - Эски-Кермен

Чёрное море природа рыбы птицы

 


Вернуться на портал "Киммерия"

© KWD 2002-2017 (при использовании материалов активная ссылка на сайт обязательна)
Администратор сайта - kimmeria@kimmeria.com

Яндекс цитирования