Большой топонимический словарь Крыма
Вернуться на портал "Киммерия"

 


 

Условия формирования топонимии Крыма

В. А. Бушаков
ЛЕКСИЧНИЙ СКЛАД ІСТОРИЧНОЇ ТОПОНІМІЇ КРИМУ - Київ – 2003

Часть №5 - Раздел первый - Историко-географические и этнолингвистические условия формирования топонимии Крыма, хронологическая и ареальная стратиграфия топонимов
01::::10::11::12::::22

Населення Ак-Орди (“Біла орда”), що була частиною Джучиєва улусу з центром у Сигнаку на Сирдар`ї, в шестидесяті роки XIV ст. стало називатися узбеками по імені золотоординського хана Узбека, котрий офіційно запровадив іслам, а Ак-Орда – Узбецьким улусом [Ахмедов 1965. С. 12, 15, 38]. В 40 – 50-ті роки XV ст. зі складу узбеків виділилися узбеки-казаки, або просто казаки, а власне узбеки, очолювані Шейбані-ханом (правив з 1312 по 1342 рік), на початку XVI ст. переселилися з Дешт-і-Кипчаку до Мавераннагру. Ще в XVI ст. Рузбехан до узбеків відносив узбеків Шейбані-хана, казахів та мангитів (ногайців) [Ахмедов 1965. С. 16]. Етнонімом казахського етносу став соціальний термін qazaq, котрий спочатку відносився до ханів, що відокремилися від Узбецького улусу (див. [Благова 1970]).

Імена численних монгольських племен і родів і тюркських, тунгусо-маньчжурських та іранських народів і племен, що були підкорені монголами й брали участь в їхніх завойовницьких походах, збереглися в етнонімії багатьох народів і в топонімії різних країн, зокрема, в топонімії Криму, куди їх принесли перші й наступні хвилі завойовників, а потім ногайці. Як відбувалося посідання тюрко-монгольських родів і племен на кримській землі можна простежити на прикладі роду Яшлавських беїв.

1299 року під час вторгнення темника Ногая в Крим татари обложили й захопили фортецю Киркор (нині городище Чуфут-Кале) – центр аланського князівства. Фортеця з навколишніми землями стала володінням беїв Сулеш. Рід Сулеш оселився в молодому лісі, тому засноване ним поселення стало називатися Яшдаг або Яшлав (кт yaş dağ, yaşlav молодий ліс) [Брун 1880 С. 136; Лашков 1890. С. 9 – 10]. Про походження роду Ф. Лашков навів такі відомості: “Рід беїв Кудалан Яшлавських є один із семи бейських поколінь, відомих у Криму всьому народу, що походять від давніх завойовників Криму і становлять найвищу в ньому ступінь.

Предок Яшлавських Абак бей Кудалан у минулі віки прийшов до Криму від ріки Волги й привів із собою підлеглі йому народи, котрими завжди володів і котрі служили під його прапорами. В Криму він завоював єврейське місто Кир, що нині Чуфут-Кале, неприступне завдяки природному його положенню, з усіма його землями й оселився в Яшдагу, тобто на галявинах в молодому лісі, між містом Киром і рікою Альмою, через що прозвався Яшлав, і нащадки його і народ поширилися в різних місцях ним здобутих” [Лашков 1890. С. 10]. На ногайське походження Яшлавських беїв вказують імена Мангит-Сулеш в ярлику кримського хана Девлет-Ґірея від 1552 року [Хартахай 1866. С. 220] та Мангит-Сулюш в ярлику від 1576 року [ЗООИД. 1850. T. 2. C. 678]. Належали вони до ногайського племені мангит, а називалися Сулешовими по імені Сулеш-бея, наступника Абак-бея, родоначальника роду [Лашков 1897. С. 53].

Згідно зі свідченнями мусульманських і візантійських істориків, 1263/64 року з Малої Азії в Добруджу, а звідти вже до Криму переселилося сельджуцьке плем`я чапані, очолюване Салтук-Бабою. В цей же час сельджуцький султан Ізз-ад-дін Кей Кавус ІІ (деякі вчені пов`язують етнонім гагауз з іменем Ізз-ад-діна Кей Кавуса (ÓWakiK), що досить слушно, зважаючи на походження від відповідних епонімів етнічного імені османів, ногайців, узбеків, назв багатьох тюркських племен), рятуючись від монголів, переселився зі своїми підданцями з Анатолії до Добруджі з дозволу візантійського імператора Михаїла VIII Палеолога, звідки незабаром вони мусили перейти в Крим.

Там Ізз-ад-дін одружився з донькою золотоординського хана Берке на ім`я Убрай і одержав в управління (ікта) міста Солхат (Старий Крим) і Судак. Помер Ізз-ад-дін 1278/79 року [Брун 1880. С. 333; Тизенгаузен 1941. С. 26; Навширванов 1929. С. 79]. Вже з кінця ХІ ст. в Крим почали переселятися вірмени, тікаючи від туркменів-сельджуків, що захопили Вірменію. В Криму їх пізніше взяли під своє заступництво ґенуезці. Вірмени селилися в південно-східній частині півострова, де складали значну частку мешканців Керчі, Кафи, Судака, Солхата, котрий вони називали Газаратом, та Карасубазара.

Кримські вірмени засвоїли татарську мову і вживали її в діловодстві, користуючись вірменською абеткою [Скальковский 1850. С. 291; Микаелян 1974]. В Криму існувало під Чатирдагом вірменське село Нахічевань, назване так по вірменському місту в Закавказзі. Ім`я міста відображене також у гідронімі Нахічевань-Чокрак. У ХVІІІ ст. після зруйнування російським військом Перекопа вірмени й греки, що мешкали в ньому, заснували неподалік селище Єні-Базар (Новий Базар), інакше Армянський Базар, нинішній Армянськ [Россия. С. 645].

Велику роль в історії Криму відігравали ґенуезці. 1170 року вони заключили з візантійським імператором Мануїлом договір, за яким їм було відкрито чорноморські порти. В 1261 році ґенуезці одержали від імператора Михаїла VІІІ Палеолога монопольне право плавати по всьому Чорному морі. На місці давньої Феодосії вони заснували Кафу, котра стала їхнім опорним пунктом у Криму.

В 1357 році ґенуезці посіли Чембало (Балаклава), а в 1365 році Солдаю (Судак), котра належала Венеції, разом із сільською округою, що охоплювала вісімнадцять селищ. Утворене Солдайське консульство підпорядковувалося Кафі. В 1381 році за договором з татарами ґенуезці придбали Південний берег (так зване капітанство Ґотія) з селищами Форі (Форос), Лупіко (Алупка), Музахорі (Місхор), Оріандою (Ореанда, або Ореадна), Ялтою, Сікітою (Нікіта), Ґорзувіумом (Гурзуф), Пертеніте (Партеніт) та Лустою (Алушта). Їм належало кримське узбережжя від Черкіо (Керч) до Чембало. 1312 року для управління ґенуезькими колоніями в Криму в Ґенуї було створено особливий комітет з восьми членів під назвою Officium Gazariae, а в 1453 році Ґенуя передала управління колоніями банку св. Георгія.

Ґенуезці називали Ґазарією не тільки Крим, а взагалі всі землі, що прилягали до Чорного та Азовського морів, крім тих, котрі належали Візантії (зауважимо, що вірмени Газаратом називали місто Старий Крим) [Мурзакевич 1837; Брун 1879]. В топоніміці Південного берега ґенуезьке панування аж ніяк не відбилося, очевидно, тому що в колоніях італомовне населення складало зовсім незначний відсоток [Фирсов 1990. С. 68].

В конфесійному відношенні середньовічний Крим поділявся на Херсонську, Готську, Судацьку, Фулльську, Кафську та Боспорську єпархії, що підпорядковувалися Константинопольському патріаршому престолу. Після завоювання турками-османами Константинополя в 1453 році і загибелі Візантійської імперії Херсон і Готія деякий час були номінально підвладні Трапезундській імперії (1204 – 1461), заснованій Олексієм І та Давидом Комнінами. Титул трапезундських імператорів був Βασιλεύς καί Αυτοκράτωρ πάσης ’Ανατολής, Βήρον καί Περατείας (“цар і самодержець всієї Анатолії, Грузії та Ператії - берега, що лежить за морем”).

Після падіння Трапезундської імперії Готія стала самостійним князівством, котрим правив вірменський рід Гаврасів-Таронітів, вихідців з Трапезунда [Бартикян 1987 – 1988]. Титул готських князів був Κύρος Γοθίας (“повелитель Готії”), або Αυθέντης πόλως Θεοδωρούς καί Παραθασσιά (“володар міста Феодоро та Примор`я”) [Арсений 1882. С. 71; Бертье-Делагард 1918. С. 4; Малицкий 1933. С. 27]. Столицею князівства була фортеця Феодоро (колишній Дорос), по якій воно й називалося. Князівство суперничало в Криму з ґенуезцями, і феодорити навіть відібрали в них 1433 року Балаклаву. В червні наступного року військово-морська експедиція з Ґенуї повернула Балаклаву, а через день ґенуезцям без бою здалася й Каламіта (Інкерман), порт князівства Феодоро.

01::::10::11::12::::22

на верх страницы::Лексический состав топонимии Крыма статьи №№1-5::на главную


 
Поиск по алфавиту
А Б В Г Д
ЕЁ Ж З ИЙ К
Л М Н О П
Р С Т У Ф
Х Ц Ч Ш Щ
ЪЬ Ы Э Ю Я

 
Форма поиска топонимов
Словарик значений слов
Дополнительные материалы
Заметки по топонимике
Происхождение названий
Феномены топонимов
Топонимические тайны
Теоретические основы
Условия формирования
Лексика топонимов Крыма
Словотворный анализ слов
Топонимический полуостров
Взаимодействие культур
Топомика Крыма (статьи)
Топонимические прогулки - 1
Топонимические прогулки - 2
Топонимические прогулки - 3
Топонимические легенды
Библиографический список
 



Достопримечательности Крыма
-неизвестное об известном-

Судакская крепость в Судаке

Пещерные города Крыма - Эски-Кермен

Чёрное море природа рыбы птицы

 


Вернуться на портал "Киммерия"

© KWD 2002-2017 (при использовании материалов активная ссылка на сайт обязательна)
Администратор сайта - kimmeria@kimmeria.com

Яндекс цитирования