Большой топонимический словарь Крыма
Вернуться на портал "Киммерия"

 


 

Условия формирования топонимии Крыма

В. А. Бушаков
ЛЕКСИЧНИЙ СКЛАД ІСТОРИЧНОЇ ТОПОНІМІЇ КРИМУ - Київ – 2003

Часть №5 - Раздел первый - Историко-географические и этнолингвистические условия формирования топонимии Крыма, хронологическая и ареальная стратиграфия топонимов
01::::09::10::11::::22

Татарам-тутукулйут, татарам-куїн і татарам-терат (тюрк. tört чотири) Рашид ад-Діна відповідають татари-дудаут, двоє татар (монг. qoyar два) та дорбен-татари “Таємної історії монголів”. Озеро Буїр-Наур (хмонг. Буйр нуур – буйр місце, з якого перекочували чи на яке збираються кочувати, буйр(ан) сліди, залишки, нуур озеро) знаходиться на сході Монголії, на кордоні з Китаєм.

У першій половині ХІІ ст. монгольські племена на чолі з Хабул-ханом створили в Приамур`ї і північно-східній Монголії державу Хамаг монгол улус (“Держава всіх монголів”, кит. Менґу), яка була в 1161 році розгромлена чжурчженями в союзі з татарами, і лише нащадкові Хабул-хана Темучину, котрий прийняв згодом ім`я Чінґіс-хана (пор. хак. çiñis перемога), вдалося відродити монгольську державність [История Дальнего Востока. С. 228, 237]. Чінґіс-хан, мати якого була татарського роду, вирішив розправитися з давніми ворогами монголів:

Одвіку був Татарський народ
Катом наших дідів-батьків.
Помстимося ж ми кров`ю за кров.
Усіх мечем до кінця винищимо:
Приміряючи їх до возової осі,
Усіх, хто вище, мечу піддамо,
Решту ж рабами навіки
Ми на всі сторони роздамо.

[Козин 1941. § 154].

І монголи “приміряли-таки до возової осі й перерізали” татарський народ, як сказано в “Таємній історії”. Народ було знищено, а ім`я його перейшло на самих монголів та підкорені ними тюркські племена. В літературі з`явився навіть подвійний етнонімічний термін менґ-да, що по-китайськи значить “монголо-татари” (див. [Мэн-да бэй-лу]).

Доречно процитувати шведського історика Карла Д`Оссона:

“Татари були найбільшим народом на північ від Китаю, а поміж них плем`я тутукальютів перевищувало решту своєю могутністю. Вони були переможені і приречені на повне знищення. Вирізали геть усіх, включно жінок і дітей цього ворожого монголам народу. Темучин найсуворіше заборонив щадити будь-кого. Однак дві з його дружин були родом татарки, а також жінки деяких з його офіцерів, того ж походження, рятували таємно татарських дітей, навіть брат Темучина Чжучи, котрий при розподілі жертв нищення одержав на свою долю тисячу татар з тим, щоби покарати їх на смерть, поступився проханням своєї дружини, родом татарки, і повелів перебити лише половину, а решту п`ятсот сховав.

Цей вчинок непокори став відомий Темучину і дуже його розгнівив. Крім того, деяка кількість татар уникнула нищення втечею. Отож, цей народ не був винищений повністю. Зустрічаються офіцери і навіть цілі військові з`єднання на службі у спадкоємців Чінґіс-хана. Але якщо цей народ щез тоді з лиця землі, його ім`я невдовзі набуло слави в усьому світі внаслідок саме перемог його знищувачів, і в наш час ним користуються для позначення, правда, дуже неточно, народів різного походження.

Китайці розуміють під іменем татар кочові орди одного походження, котрі займали місцевості на північ від пустелі Шамо, через те, що з усіх цих народів татари були найближчими сусідами китайської території, чи через те, що вони були наймогутнішими поміж них за чисельністю та багатством. Відносини китайців із західними азіатськими країнами сприяли широкому розповсюдженню загального імені, котрим вони називали своїх кочових васалів, бо з самого початку виникнення держави Чінґіс-хана, як відомо, ці народи стали називатися татарами серед західних сусідів, і це від одного народу до іншого розповсюдилося до крайніх меж Європи, хоча воно з обуренням відкидалося самими завойовниками як ім`я народу, ворожого їм, який вони викоренили” [Д`Оссон 1937. С. 74–75].

Етнонім татар зустрічається в етнонімії різних народів: монгольський рід татар у Чахарі [Лебедева 1958. С. 220], маньчжурський рід татара [Лебедева 1957. С. 80 – 81], качинський аймак Татар у Хакасії [Народы Сибири. С. 385], плем`я татар у Могулістані [Юдин 1965. С. 57], підрозділ татар киргизького племені мунґуш [Винников 1956. Рис. 7], плем`я татар кочових узбеків [Султанов 1982. С. 32, 43]. Етнонім має також широкий топонімічний ареал: ріка і селище Татар у турецькому вілаєті Едірне, селища Татар на Мариці в Болгарії, Татар-Бунар і Татар-Кипчак в Буджаку, Татар-Кой, Татар-Джолман і Татар-Осман-Кой в Криму, два селища Татар у Бухарській області.

В улусі старшого сина Чінґіс-хана Джучи (Золота Орда руських літописів, Кок-Орда “Синя орда” східних авторів), що охоплював увесь Кипчацький степ, від Іртиша до Дунаю, монголи були швидко асимільовані чисельно переважаючими їх тюрками, про що виразно написав арабський літератор ал-Омарі (1301 – 1349) (див. [Тизенгаузен 1884. С. 540 – 542]).

М. Баскаков вважає, що ім`я татар золотоординське тюркомовне населення могло одержати від Татара, праправнука Джучи і батька Ногая, котрий став епонімом ногайського народу [Баскаков 1979. С. 122 – 123]. З такою думкою важко погодитися. Спочатку етнонім татар, мабуть, не мав у Золотій Орді певного значення. В епосі він іноді означає панівні верстви населення [Идегей. С. 244].

Етнос, що формувався в Золотій Орді, основу якого становили кипчаки і який увібрав у себе монгольські та аланські племена, а в Криму і Волзькій Булгарії автохтонне осідле населення, потребував об`єднуючого імені. Саме таким загальноуживаним іменем, нейтральним щодо монголів, тюрків та інших етносів у силу історичних причин, про які йшлося вище, став етнонім татар, котрий зберігся й після розпаду Золотої Орди на Казанське, Кримське, Астраханське та Сибірське ханства. Існують казанські, кримські, астраханські та сибірські татари. Так само в свій час етнонім русь, що виникнув із скандінавського соціального терміна і належав варягам, котрі оселилися на півночі Східної Європи, став спочатку назвою держави, в якій варяги-руси складали панівну верству княжих дружинників. Саме на них опиралася влада київського князя, про що ясно говориться в “Повісті временних літ”. Поступово термін русь поширився на все слов`янське населення Київської Русі й витіснив племінні назви [Мельникова, Петрухин 1989]. Після розпаду Київскої Русі етнонім русь зберігся за карпатськими українцями (русини), росіянами (рос. русские) і в назві Біларусь (білоруси називаються ще литвинами, бо перебували колись у складі Великого князівства Литовського). Фіни та естонці і тепер називають шведів ruotsi, тобто руссю.

01::::09::10::11::::22

на верх страницы::Лексический состав топонимии Крыма статьи №№1-5::на главную


 
Поиск по алфавиту
А Б В Г Д
ЕЁ Ж З ИЙ К
Л М Н О П
Р С Т У Ф
Х Ц Ч Ш Щ
ЪЬ Ы Э Ю Я

 
Форма поиска топонимов
Словарик значений слов
Дополнительные материалы
Заметки по топонимике
Происхождение названий
Феномены топонимов
Топонимические тайны
Теоретические основы
Условия формирования
Лексика топонимов Крыма
Словотворный анализ слов
Топонимический полуостров
Взаимодействие культур
Топомика Крыма (статьи)
Топонимические прогулки - 1
Топонимические прогулки - 2
Топонимические прогулки - 3
Топонимические легенды
Библиографический список
 



Достопримечательности Крыма
-неизвестное об известном-

Судакская крепость в Судаке

Пещерные города Крыма - Эски-Кермен

Чёрное море природа рыбы птицы

 


Вернуться на портал "Киммерия"

© KWD 2002-2017 (при использовании материалов активная ссылка на сайт обязательна)
Администратор сайта - kimmeria@kimmeria.com

Яндекс цитирования