Большой топонимический словарь Крыма
Вернуться на портал "Киммерия"

 


 

Условия формирования топонимии Крыма

В. А. Бушаков
ЛЕКСИЧНИЙ СКЛАД ІСТОРИЧНОЇ ТОПОНІМІЇ КРИМУ - Київ – 2003

Часть №5 - Раздел первый - Историко-географические и этнолингвистические условия формирования топонимии Крыма, хронологическая и ареальная стратиграфия топонимов
01::::05::06::07::::22

У боротьбі з ґотами на Волині склалося об`єднання слов`янських племен, відоме під іменем дулібів, або волинян [Трубачев 1974. С. 52 – 53]. Племінна назва дуліби пояснюється з хороніма "Ду(д)лебы", що походить від ґерм. *Daudleben “Виморочні, вільні землі” (ґерм. daud-laiba- спадщина померлого, виморочний спадок, пор. німецьке прізвище Totleben, ойконіми Deutleben у Німеччині, Dudleby в Словенії) [Трубачев 1974. С. 52 – 53]. Вона може відображати заселення слов`янами залишених ґотами земель на Волині. Щодо походження назви Волинь висловлювалися різні припущення, але й досі жодна із запропонованих етимологій цього топоніма не може вважатися достовірною (див. Етимологічний словник літописних назв. С. 34]).

На території Волині, включаючи Холмщину, та Галичини поширені ойконіми на –нь: Житань, Клевань, Дермань, Хотинь, Бегень, Вербень, Мединь, Струтинь, Бринь, Угринь, Веринь, Здвижень, Тустань, Урмань, Созань, Іскань [Исаевич 1980. С. 79]. Хоронім Волинь, можливо, походить від назви головного міста дулібів Волинь (Велинь) на Західному Бузі (другим головним містом дулібів, або волинян, був Володимир). Аналогами ойконіма Волинь можна вважати назви міст Wollin в гирлі ріки Одри (Oder), що належало слов`янському племені волинян (Wolliner), та Volyně в Чехії.

У Польші багато ойконімів, утворених від термінів wola, wolica, wolka “вільне поселення; село, в якому мешкають вільні люди”; в східнослов`янській топонімії цим польським термінам відповідає термін слобода. Перебування ґото-ґепідів на теренах України нібито більше не залишило слідів в її топонімії, хоча до ґерманських гідронімів можуть належати Мóлода, Мурáфа, Піскáва та Стúнавка в басейні Дністра, Тирúхва в басейні Південного Бугу, Велибóк і Танискáва в басейні Дніпра [Трубачев 1968. Карта 17]. Перелічені гідроніми, як зауважив О. Трубачов, не становлять особливого ареалу, тому їх ґерманська інтерпретація дуже сумнівна.

В монографії І. Піоро “Кримська Готія” [Пиоро 1990] розглядаються основні проблеми формування та етнічного складу населення гірської та південнобережної частин Криму від часів ґотських походів до встановлення на півострові панування Візантії та Хозарського каганату (VII ст.). Археологічні дослідження виявили сліди ґерманців у
Північному Причорномор`ї поки що лише на нечисленних змішаних могильниках, де переважають риси скіфо-сарматської поховальної обрядовості [Зубар, Козак 1992]. Щодо участі ґотів у формуванні середньовічного населення Кримської Готії Ю. Беневоленська зауважила ось що: “В антропологічній літературі неодноразово обговорювалося питання про ґотів у Криму. Але жоден з авторів не визнав за можливе безумовно говорити про ґотський компонент в населенні VI – Х ст. Також немає підстав бачити нащадків ґотів у населенні, яке залишило могильники Гончарного, Родникового та Пампук-Кая. Північноєвропейський доліхокранний тип, котрий, певне, характеризував ґотів, не представлений в наших серіях.

Вірогідно, ґоти були не настільки численними, щоби залишити слід у фізичних рисах населення VIII – Х ст., або не були типовими представниками північноєвропейської довгоголової раси. …В цілому наявні антропологічні матеріали дозволяють припускати в південно-західному Криму наявність домішку брахікранного населення з приазовських степів VII – ІХ ст.” [Беневоленская 1970. С. 206 – 207]. Дослідивши матеріали могильників Криму, датованих IV – першою половиною VII ст., О. Айбабін дійшов висновків, що в кінці VII ст., вірогідно, завершилася асиміляція порівняно малочисельних кримських ґотів сармато-аланами [Айбабин 1987, 1990].

І. Піоро на підставі ретельно вивчених писемних джерел та антропологічних матеріалів середньовічних могильників зробив висновок, що, оскільки типових для ґерманців антропологічних особливостей в Криму поки не знайдено, пов`язати кримських ґотів, під іменем котрих виступали різноетнічні ґрупи, з якимось певним антропологічним типом населення Кримської Готії (південно-західна частина півострова) неможливо; більшу його частину в період раннього середньовіччя безумовно складали сармато-алани [Пиоро 1990. С. 170 – 172].

У творі візантійського історика Прокопія Кесарійського “Про будови”, написаному в 560 році, розповідається про фортеці, побудовані імператором Юстиніаном І (царював з 527 по 565 рік) на кордоні Римської Іллірії і йдеться також про Крим: “Окрім того, що стосується міст Боспора та Херсона, котрі є приморськими містами на тому березі [Евксінського Понту] за Меотідським болотом, за таврами і тавроскіфами, й знаходяться на краю меж римської держави, то, заставши їхні стіни в зовсім зруйнованому стані, він зробив їх напрочуд красивими й міцними. Він спорудив там також два укріплення, так зване Алуста і в Горзувітах. Особливо він зміцнив стінами Боспор; з давніх часів це місто стало варварським і перебувало під владою гуннів; імператор повернув його під владу римлян.

Тут же, на цьому узбережжі є країна на ймення Дорі, де з давніх часів мешкають ґоти, котрі не пішли за Теодоріхом, який вирушив до Італії. Вони добровільно залишилися тут і ще в мій час були в союзі з римлянами, йшли разом з ними в похід, коли римляни йшли на своїх ворогів, кожен раз коли цього бажав імператор. Чисельністю населення вони досягають трьох тисяч бійців, у військовій справі вони чудові, і в рільництві, яким вони займаються власноручно, вони достатньо вмілі. Вони гостинніші від усіх людей. Сама країна Дорі лежить на узвишші, але вона не кам`яниста і не суха, навпаки, земля дуже добра і родить найкращі плоди. В цій країні імператор не побудував ніде ні міста, ні фортеці, бо ці люди не терплять бути замкненими в будь-яких стінах, але більш за все любили вони жити завжди в полях” [Прокопий Кесарийский 1939. ІІІ, 7].

Ґоти, про яких писав Прокопій, були федератами, котрих у Криму поселяли візантійські імператори (див. [Айбабин 1990. С. 67 – 68]). У творі “Війна з ґотами” Прокопій Кесарійський називає ґотами ґерманське плем`я скірів і аланів [Прокопий из Кесарии 1950. І, 1]. Візантійські автори постійно використовують збірні й архаїчні імена народів, вживання яких закріплене традицією. Архаїзація є характерною рисою візантійської етнонімії. На народ, який мешкає в тій чи іншій країні, переноситься ім`я античного племені, що тут перебувало [Бибиков 1984].

Так, назви Скіфія і Сарматія вживалися щодо Північного Причорномор`я до середньовіччя. Імена кіммерійців, таврів, скіфів, сарматів, гуннів переносилися на населення Русі, Північного Кавказу і Причорномор`я аж до ХІІІ століття. У трактаті “Про управління імперією” Константин Багрянородний (Х ст.) мадяр називає тюрками (Τουρκοι) [Константин Багрянородный 1989. С. 284 – 286]. В ґенуезьких документах Крим називається Ґазарією (Gazaria), хоча Хозарський каганат припинив своє існування ще в Х столітті. Подібна архаїзація має місце в “Задонщині”, в якій золотоординські татари темника Мамая називаються гуннами або половцями.

Одна з кримських єпархій одержала у візантійців назву Готської. Назва має традиційний, а не етнічний характер [Пиоро 1990. С. 87]. М. Тіханова зазначила: “Слід різко підкреслити, що як для VII – VIII ст., так і для більш пізнього часу назва Готія мала аж ніяк не етнічне, а виключно географічне значення, позначаючи територію південно-західного нагірного Криму та його південне узбережжя” [Тиханова 1953. С. 327].

01::::05::06::07::::22

на верх страницы::Лексический состав топонимии Крыма статьи №№1-5::на главную


 
Поиск по алфавиту
А Б В Г Д
ЕЁ Ж З ИЙ К
Л М Н О П
Р С Т У Ф
Х Ц Ч Ш Щ
ЪЬ Ы Э Ю Я

 
Форма поиска топонимов
Словарик значений слов
Дополнительные материалы
Заметки по топонимике
Происхождение названий
Феномены топонимов
Топонимические тайны
Теоретические основы
Условия формирования
Лексика топонимов Крыма
Словотворный анализ слов
Топонимический полуостров
Взаимодействие культур
Топомика Крыма (статьи)
Топонимические прогулки - 1
Топонимические прогулки - 2
Топонимические прогулки - 3
Топонимические легенды
Библиографический список
 



Достопримечательности Крыма
-неизвестное об известном-

Судакская крепость в Судаке

Пещерные города Крыма - Эски-Кермен

Чёрное море природа рыбы птицы

 


Вернуться на портал "Киммерия"

© KWD 2002-2017 (при использовании материалов активная ссылка на сайт обязательна)
Администратор сайта - kimmeria@kimmeria.com

Яндекс цитирования