|
В. А.
Бушаков
ЛЕКСИЧНИЙ СКЛАД ІСТОРИЧНОЇ ТОПОНІМІЇ КРИМУ -
Київ – 2003
Часть №5 - Раздел первый - Историко-географические и
этнолингвистические условия формирования топонимии
Крыма, хронологическая и ареальная стратиграфия
топонимов
01::::03::04::05::::22
Зважаючи на
вірогідну іраномовність таврів та існування в
давній Малій Азії індоєвропейських мов
(фрігійської, лідійської, хеттської, лувійської,
карійської), оронім Ταυρος, хоронім Ταυρική та
етнонім Ταυροι можна пояснювати кожен окремо з
індоєвропейських мов. Для топонімії гірських
реґіонів характерні терміни зі значенням
“гірський перевал” або “гірський прохід”.
Вони представлені в
оронімах, ойконімах та хоронімах:
- місто та область
Θιρέα Тірея в Арголіді дг θύρα двері, ворота, вхід;
царський палац, двір < іє. *dhur-
- в різних культурах
термін “вхід, прохід, двері, ворота” набуває
сакрального значення:
- тюрк. tör місце
навпроти входу в юрту, почесне місце, передній
куток і törö пан походить з тох. twere двері.
*dhworo-;
- аккадське Bābilu
Вавілон має значення “Ворота бога”;
- столиця Крішни в
західній частині сучасного Гуджарату називалася
Dvārakā “Місто з багатьма ворітьми” (санскр.
dvār ~ dvāra);
- османське
Babıâli (п bab ворота, âli високий, або Deri
Aliye (п där > т der двері, ворота) означає
“уряд Османської імперії”, звідси г Ύψηλή Πύλη,
фр. la Sublime Porte і рос. Высокая Порта,
Оттоманская Порта;
- титул японського
імператора mikádo пишеться ієрогліфами mi -
гонорифічний префікс та kádo ворота);
- місто Θύριον
Тіріон в Акарнанії (θύριον – демінутив до θύρα);
- міста Πυλήνη
Пілена в Етолії (πύλη ворота, двері, вхід,
прохід), Πύλος Пілос в Трифілії, Еліді, Месенії
(πύλος ворота), гірські проходи Πύλαι ~
Θερμοπύλαι Фермопіли, “Теплі ворота” в Греції,
Πύλαι της Κυλικίας ~ Πύλαι Συρίας ~ Πύλαι Σύριαι
Кілікійські ворота (між Кілікією та Сірією;
тепер називається Ґюлен-Богаз), Πύλαι Βαβυλώνιαι
Вавілонські ворота (ведуть з Аравії до
Вавілонії), Κάσπιαι πύλαι Каспійські ворота (в
Таврському хребті; а al-abwāb “Ворота воріт”,
сучасний Дербент в Дагестані); місцевість Στενά
“Тіснини” в Македонії, поблизу границі з Епіром
(дг στενόν вузький прохід, тіснина); гори Аварім
( עברים ‘abarīm) “Проходи” на схід від Йордану і
Мертвого моря (в Біблії); Drunk‘ Hajoc
Вірменські ворота в горах Карадаг в Ірані (вірм.
drunk‛, мн. від durrn двері, ворота; ущелина,
гірський прохід; сторожа, охорона < іє. *dhur-);
- Dar-i Alan
Аланські ворота на Кавказі (сучасний Дар`ял; п
där двері, ворота; ущелина, гірський прохід <
іран. *dvar- > п dar дім, житло; місто; двір
(царський); країна, земля);
- міста Дера
Ісмаїл-хан і Дера Газі-хан у Пакистані (афг.
derá житло; місцеперебування; стоянка, стан;
курінь, ятка, пор. därre ~ däre ущелина, гірська
долина, авест. darCna укріплення,
місцеперебування, місце мешкання < іран.
*darna-);
- міста Дарбанд у
Туреччині, Іраку та Пакистані, Дербенд в Ірані,
Дербент на Кавказі і в Узбекистані (п där-bänd
засув; гірський прохід, ущелина; застава,
фортеця > т dervent ~ derbent тс > нг δερβένι
ущелина);
- область darvāz
Дарваз у Бадахшані (пор. därvaze ворота міста,
фортеці);
- гідронім та
ойконім Калга в басейні ріки Аргунь (монг.
qa’alğa(n) двері, ворота), місто Калган
(Хаалган) або Чжанцзякоу, біля Великої стіни в
Китаї (кит. kŏu рот; прохід у Великій стіні);
- села Верхні
Ворота та Нижні Ворота в Закарпатській області;
- Форос у Криму
(пор. нг πόρος прохід, переправа; перевал);
- апелятив “двері,
ворота” широко представлений також в тюркській
топонімії в значенні “ущелина, гірський прохід”
[Мурзаев 1984. С. 253].
Можна припускати, що
оронім Ταυρος і хоронім Ταυρική походять від
географічного терміна зі значенням “гірський
прохід”, представленого в анатолійських та
іранських мовах і похідного від іє. *dhwer-,
*dhwor-, *dhur-, *dhwr- отвір, прохід, двері;
двір, а аналог етноніма Ταυροι вбачати в däri
житель гірських ущелин, долин (від där двері,
ворота; ущелина, гірський прохід). Ці
топонімічна та етнонімічна паралелі не є
випадковими. Вони спричинені “універсальністю
асоціацій при метафоричному перенесенні смислу
слова в народну географічну термінологію в
різних мовах” [Мурзаев 1993. № 1. С. 104].
Гірські проходи в
Кримських горах завжди мали стратегічне значення
для місцевого населення. В середньовіччі, за
свідченням Прокопія Кесарійського, гірська
частина Криму називалася Δορυ. Хоронім Δορυ може
походити від г Ταυρική або продовжувати таврську
форму цього імені, пов`язаного з іє. *dhur-. Для
захисту населення країни Дорі візантійський
імператор Юстиніан провів необхідні
фортифікаційні роботи: “Оскільки здавалось, що
їхня місцевість легко доступна для нападу
ворогів, імператор укріпив усі місця, де можна
ворогам вступити, довгими стінами і таким чином
відвернув від ґотів загрозу вторгнення в їхню
країну ворогів” [Прокопий 1939. ІІІ, 7].
У підписі єпископа
Георгія, що приймав участь у Трулльському
церковному соборі (692 р.), фіґурує кримський
хоронім Δώρας, -αντος: “Γεώργος ανάξιος
επίσκοπος Χερσώνος τής Δώραντος”, - і примітний
той факт, що В.Томашек пояснює його з ґотського
daurō двері [Tomaschek 1881], а Ф. Брун вважав,
що кримські ґоти незрозумілу їм назву країни
Tauris тлумачили з ґотської як “двері, ворота”
(daur) [Черноморье. Т.2. С. 211].
Константин
Багрянородний фему Херсона називає “τά λεγόμενα
κλίματα”: “Оскільки цей народ пачинакітів
сусідить з областю Херсона, то вони, не будучи
прихильними до нас, можуть виступати проти
Херсона, чинити на нього набіги й розоряти і
самий Херсон, і так звані Клімати” [Константин
Багрянородный 1989. С. 36 - 37, 283], - пор. дг
κλίμα, -ος похилення, похил; нахил або сплющення
Землі до полюсів; сторона світу, географічне
положення; клімат, нг κλίμα клімат; патріархія
(самостійна область).
Скіфи (вони ж
сколоти) прийшли в Північне Причорномор`я зі
сходу й заступили кіммерійців, про що
розповідається в “Історії” [IV, 11] Геродота.
Геродот [IV, 5 – 10] виклав також леґенди про
автохтонність скіфів у Причорномор`ї, які,
вірогідно, вказують на те, що до складу скіфів
увійшли племена, котрі мешкали тут до їхнього
приходу. Одне зі скіфських племен, а саме
царські скіфи, або паралати, що ведуть свій
родовід від Колаксая, займали степовий Крим:
“Вони на півдні сягають аж до Тавріки, а на схід
- до рову, що, як я сказав, прокопали народжені
від сліпих, і до гавані на Маєтідському озері,
що називається Кремни” [IV, 20].
Геродот має на увазі
“широченний рів, що починався від Таврійських
гір і доходив до Маєтійського озера в тому
місці, де воно має найбільшу ширину”, який для
захисту від скіфів, котрі поверталися з походу в
Мідію, нібито вирили юнаки, народжені під час
відсутності скіфів від їхніх рабів та жінок [IV,
3] (див. [Жебелев 1953. С. 308 – 347; Нейхардт
1982. С. 61 наст.; Хазанов 1975; Мурзин 1990]).
Емпорій Κρημνοί “Кручі, скелі” знаходився, за
Геродотом [IV, 110], в землі вільних скіфів.
Вільні скіфи – це
скіфи царські так званої Великої Скіфії, історії
якої присвячена капітальна праця “Скіфія VII –
IV ст. до н.е.” В. Ільїнської та О. Тереножкіна
[Ильинская, Тереножкин 1983]. Можливо, Кремни
знаходилися на мисі Казантіп (про локалізацію
гавані Кремни див. [Болтрик, Фиалко 1987]). З
ІІІ ст. до н.е. по IV ст. н.е. в степовому Криму
і в басейнах нижнього Дніпра та Південного Бугу
існувало скіфське царство, або так звана Мала
Скіфія, зі столицею в Неаполі Скіфському –
городище Керменчік у Сімферополі [Смирнов 1966.
С. 116 – 119; Дашевская 1991; Пуздровский 1992].
01::::03::04::05::::22 |
