Большой топонимический словарь Крыма
Вернуться на портал "Киммерия"

 


 

Условия формирования топонимии Крыма

В. А. Бушаков
ЛЕКСИЧНИЙ СКЛАД ІСТОРИЧНОЇ ТОПОНІМІЇ КРИМУ - Київ – 2003

Часть №5 - Раздел первый - Историко-географические и этнолингвистические условия формирования топонимии Крыма, хронологическая и ареальная стратиграфия топонимов
01::02::03::::22

Врешті дістались ми течій глибоких ріки Океану.
Там розташовані місто й країна людей кіммерійських,
Хмарами й млою повиті. Ніколи промінням ласкавим
Не осяває їх сонце в блакиті ясній світлодайне,
Чи від землі йде у зоряні неба глибини,
Чи повертається знов до землі з неосяжного неба, -
Ніч лиховісна там вічно нещасних людей окриває.

Гомер. Одіссея / Переклад Бориса Тена. – Київ.: Дніпро, 1968

Такими словами описана країна кіммерійців у поемі “Одіссея” [Пісня ХІ, 13 – 19] давньогрецького поета Гомера, складеній близько VIII ст. до н.е. Ці рядки поеми можна вважати першою згадкою Криму в світовій літературі. Леґендарний грецький цар Одіссей зі своїми супутниками повертається додому на острів Ітаку після походу на Трою, і північний вітер приносить їхній корабель до берегів кіммерійців, де потік Океану ввергається в море. Події, про які розповідає поема, відбувалися в ХІІ ст. до н.е.

Спрадавна Криму була притаманна поліетнічність, обумовлена поділом його території на такі природно-географічні зони: степову, нагірну, Керченський півострів та Південнобережжя. Зональні природні умови формували господарський уклад, побут і культуру населення, визначали етногенетичні процеси й процеси державотворення. В доісторичну добу в гірській частині Криму сформувалася кизил-кобинська археологічна культура, котра належала таврам, а решту півострова займали степові доскіфські племена.

При безперервних міґраціях на півострів різномовних народів давній етнолінґвістичний поділ його неухильно відновлювався. У ІІІ ст. до н.е. в Криму утворилися три стійких державних об`єднання: на Керченському півострові існувало Боспорське царство, південно-західною частиною Криму володів Херсонес, передгір`я і степ належали Скіфському царству зі столицею в Неаполі, що знаходився на місці сучасного городища Керменчік у Сімферополі; гори й Південний берег займали таври [Античные государства. С. 45 - 71; Степи Евразии. С. 125 - 140].

В середні віки на місці цих давніх державних утворень відповідно знаходилися ґенуезькі колонії, князівство Феодоро і Кримське ханство. Напередодні монгольського завоювання в нагірному Криму мешкали румеї і алани, що інтеґрувалися в румейську реліґійну й мовну спільність, а степ займали кипчаки-половці.

В золотоординську епоху в Криму оселилися тюрко-монгольські племена і роди, імена котрих зберігалися в назвах сіл північного передгір`я і гірських долин: Байдар, Албат, Актачи, Бадрак, Кояш, Карач, Курчи, Даїр, Бітак, Вейрат, Калмук-Кари, Найман, Аргин, Конрат, Баксан, Тайган, Тама, Уйшун та інші.

В середньовіччі передгір`я і степ належали Кримському ханству, південно-західна частина півострова – християнському князівству Феодоро, Південнобережжя перейшло від Візантії до Ґенуезької республіки. В 1475 році ґенуезькі володіння в Криму і Феодоро загарбала Османська імперія, утворивши тут свій санджак із центром у Кафі (Феодосія), котрий проіснував до 1774 року. Трьохсотлітнє османське панування в південному Криму призвело до ісламізації і мовної асиміляції частини грекомовного християнського населення. В санджаку оселялися вихідці з Анатолії та північно-західного Кавказу, про що свідчать археологічні матеріали [Мыц 1991] і топоніміка, а в степовій частині півострова – ногайці. В північному передгір`ї між Старим Кримом, який був першою столицею Кримського юрту, і Бахчисараєм, столицею самостійного Кримського ханства – цей район називається orta yolaqı “середня смуга” – в результаті змішування прийшлих тюрко-монгольських племен з місцевим дотатарським населенням сформувалося ядро кримськотатарського етносу.

Повернімося до кіммерійців, котрих можна вважати далекими предками кримських татар і румеїв.

Кіммерійці (Κιμμέριοι) – давній кочовий народ, що мешкав у степах Північного Причорномор`я. В кінці VIII – на початку VII ст. до н.е. вони робили набіги на Ассірію і Малу Азію, де спустошили Фрігійське царство царя Мідаса, Лідію та грецькі міста. З Малої Азії їх вигнав лідійський цар Аліатт. В Біблії [Книга буття, Х, 2 – 3] згадується старший син Яфета Ґомер – родоначальник кіммерійців, синами котрого були Аскеназ – родоначальник скіфів (aškuzai ~ iškuzai < *skuða- ассірійських джерел), Ріфат і Тоґарма – родоначальник вірмен. Оскільки скіфи були іраномовним народом, іраномовними, можливо, були і кіммерійці, котрих скіфи, за свідченням Геродота, витиснули з Понтійських степів. Кіммерійці оселилися на південному березі Чорного моря біля Сінопа. Їхня країна в ассірійських клинописних документах називається Ґамірра (огляд літератури з кіммерійської проблеми див. [Доватур, Каллистов, Шишова 1985. С. 169 - 175, прим. 7]; кіммерійцям присвячена монографія археолога О. Тереножкіна [Тереножкин 1976]).

До Причорономор`я, де кіммерійці панували з середини ІІ тисячоліття до VII ст. до н.е., вони прийшли з Нижнього Поволжя. Лінґвісти та археологи дійшли висновку, що кіммерійці були найдавнішим іраномовним етносом у Східній Європі [Степи европейской части СССР. С. 16]. О. Смирнов вважає, що кіммерійцям належала катакомбна археологічна культура, поширена на території від Волги до Дніпра, яку змінила зрубна культура племен, котрі увірвалися в Північне Причорномор`я із Заволжя в другій половині ІІ тисячоліття до н.е. Зрубна культура, на думку О. Смирнова, належала невідомим науці племенам, але не скіфам, котрі з`явилися в Причорномор`ї в VII ст. до н.е. також зі сходу [Смирнов 1966].

Іраномовними кіммерійців вважають В. Абаєв, К. Вітчак та інші вчені [Абаев 1965. С. 125 - 126; Витчак 1992. С. 54, прим. 7]. І. Дьяконов пояснює етнонім кіммерійців gāmīr(a) в ассірійських джерелах з іранських мов як “ті, що перебувають у русі”, “рухливий загін” [Дьяконов 1981. С. 97 - 98]. К. Вітчак вважає, що етнонім Κιμμέριοι елліни взнали не від самих кіммерійців, а від осідлого анатолійського населення, котре звичайних степовиків називало *gimmariai, пор. хет. gimmaraš степ, лув. immari- тс [Витчак 1992. С. 54, прим. 7]. На іраномовність кіммерійців може вказувати рання грецька назва Чорного моря – Πόντος ’Άξεινος “Негостинне море” (Піндар, Евріпід, Страбон), запозичена у тубільців, яку пізніше в процесі його освоєння було замінено на Πόντος Εύξεινος “Гостинне море”.

Пліній Старший зауважив у “Натуральній історії” [VI, 1], що “Понт Евксінський перше через негостинну дикість називався Аксінським”. Зі словом ’άξεινος, що спочатку відповідало уяві греків про Чорне море і країну кіммерійців, вони зблизили його іранську назву *Axšaina, пор. давньоперське axšaina - темно-сірий, осет. æxsin синій, афг. šin голубий, синій, зелений [Абаев 1979. С. 97 - 98]. Не всі кіммерійці залишили свою країну, що простиралася від Дону на сході до Дністра на заході, але в епоху грецької колонізації Північного Причорномор`я їх там вже не було, бо вони поступово злилися зі скіфами.

Пам`ять про них зберігалася в географічних назвах. Ось що писав Геродот [IV, 12]: “Ще й тепер у Скіфії існують кіммерійські переправи, є також і країна, що називається Кіммерією, є і так званий Кіммерійський Боспор. Здається, кіммерійці, тікаючи від скіфів в Азію, оселилися на півострові, де тепер розташовано еллінське місто Сінопа”. Існували боспорські міста Кіммерік на Керченському півострові та Кіммерій, або також Кіммерік, на Таманському півострові.

01::02::03::::22

на верх страницы::Лексический состав топонимии Крыма статьи №№1-5::на главную


 
Поиск по алфавиту
А Б В Г Д
ЕЁ Ж З ИЙ К
Л М Н О П
Р С Т У Ф
Х Ц Ч Ш Щ
ЪЬ Ы Э Ю Я

 
Форма поиска топонимов
Словарик значений слов
Дополнительные материалы
Заметки по топонимике
Происхождение названий
Феномены топонимов
Топонимические тайны
Теоретические основы
Условия формирования
Лексика топонимов Крыма
Словотворный анализ слов
Топонимический полуостров
Взаимодействие культур
Топомика Крыма (статьи)
Топонимические прогулки - 1
Топонимические прогулки - 2
Топонимические прогулки - 3
Топонимические легенды
Библиографический список
 



Достопримечательности Крыма
-неизвестное об известном-

Судакская крепость в Судаке

Пещерные города Крыма - Эски-Кермен

Чёрное море природа рыбы птицы

 


Вернуться на портал "Киммерия"

© KWD 2002-2017 (при использовании материалов активная ссылка на сайт обязательна)
Администратор сайта - kimmeria@kimmeria.com

Яндекс цитирования