Большой топонимический словарь Крыма
Вернуться на портал "Киммерия"

 


 

Топонимика Крыма (статьи)

Признаки географических объектов в исторической топонимии Крыма
Квантитативы в географических названиях

01::02::03::04::05::06::07::08::09

У кримській топонімії квантитативи представлені в таких географічних іменах:

  • yalıñız ~ yañğız (ног. yalğız) один, єдиний, окремий, одинокий, самітній – дж. Янис-Чокрак біля с. Біюк-Узеньбаш, ск. Янгиз-Кая біля с. Тав-Бадрак, ур. Yalnızdirek (пор.: дол. Янгиз(Ялниз)-Агач “Одиноке дерево” на північ від Перекопського перешийка; одинокі дерева в степу вважалися священними, див. підрозділ 4.2.5), нгр. μοναχός, -ή, -ό ~ μονάχος, -η, -ο одинокий; один, сам, рум. monaxótra самітня – б. Мнаготра-Су ~ Monağotra özeni (пор. румейську назву кургану Манáхо-ту-Уба “Одинока могила” поблизу с. Малий Янісоль у Півн. Приазов`ї, численні гідроніми Самець, Самець-Річка в Україні, ойк. Діпотама в Греції);
  • egiz близнюки; близнюк; двійчастий, парний; схожий, однаковий – г. Еґіз-Оба біля с. Терен-Аїр, паг. Еґіз-Оба біля с. Камишли на Південнобережжі, ур. Еґіз-Тинах (tıynaq ставок, загата);
  • qoş пара; парний, подвійний – кур. Кошкая, Хошоба, дж. Чокрак-Кошкая у с. Ашага-Баксан, печ. Кош-Коба біля с. Тау-Кипчак, ур. Кош-Дермен на Качі, с. Кош-Деґермен (два ойк.), Кош-Кую (Кош-Куй), нгр. διπλός, -ή, -ό[ν] подвійний, двійчастий – дж. Діпля біля Кипарисного, Дуплея біля Феодосії, нгр. ζυγός, -ή, -ό парний – укріплення Зіго-Ісар (Ісар-Тепе), план якого дає підставу пояснювати компонент Зіго- як “подвійний, парний” (пор. оронім Ζυγός у Фессалії);
  • bir один – дж. Ексібір-Текнечек “Джерельце з вадою” біля с. Біюк-Узень (eksik недолік, нестача; з недоліком, з вадою; неповний);
  • eki (тур. iki) два, обидва – г. Екі-Оба біля с. Токлук, камінь Екі-Таш біля с. Терсконду, ск. Екі-Таш біля с. Біюк-Янкой, ур. Екі-Чам, с. Екібаш, Екітав-Кочеґень, Екен-Екі (Сафо), Екі-Кизилбай, Ікі-Кесек-Ташли, Ікі-Колач (кт., дтюрк. qulaç, тур. kulaç, перс. ğolaç маховий сáжéнь (відстань між кінцями середніх пальців витягнутих рук як міра довжини), Ікі-Минак;
  • üç три – г. Уч-Кая біля Гурзуфа, Уч-Обалар біля с. Ай-Серез, Уч-Таш у бас. Каспани, дж. Уч-Таш на південь від Карабі-Яйли, камінь Уч-Таш (три назви), кур. Уч-Оба (три назви), ліс Уч-Йол-Баши біля с. Аргин, Уч-Ийлга біля с. Азамат, узв. Уч-Алан, ущ. Уч-Кош, ск. Уч-Кая біля с. Сююрташ, с. Уч-Джилга (Учулга), Уч-Евлі (два ойк.), Учевлі-Кенеґез,Уч-Кая-Ялар, Учкесек, Уч-Кую (три ойк.), Учкую-Кипчак, Учкую-Тархан, Уччам;
  • dört чотири – г. Дорттепе, с. Дюрте (пор. ойк. Бешев), Дюртойлу-Лак, Дорт-Сакал (відантропонімний ойк.);
  • beş п`ять; п`ятеро – ліс Беш-Йол, с. Беш-Аран, Беш-Аул, Бешевлі ~ Бешуйлі, Бешевлі-Каралез, Беш-Ойлу-Лак (пор. численні П`ятихатки в Україні), Беш-Ель, Беш-Коджа, Беш-Пілав (відантропонімний ойк.), Беш-Тарим, Бешуй (два ойк.), р. Бештерек (можливий генонім, пор.: родова ґрупа бестерек у казахів), г. Беш-Оба, ур. Бешташ, улоговина Беш-Текне, кадилики Качи Беш-Паресі, Ташли-Шейх-Елі Беш-Паресі та Чоюнчи Беш-Паресі, нгр. πέντε п`ять – яр, г. Пендіхор, узв. Пендехорин-Сирт, г. Пендікюль (пор. ороніми Πενταδάκτυλο[ν] на Кріті та Πενταδάκτυλο[ν] (Ταΰγετος) на Пелопонессі);
  • altı шість – пас. Алти біля с. Упа, кур. Алти-Оба, altıncı шостий – с. Алтинджи-Меркіт;
  • yedi сім – узв. Єді-Бурун, ур. Єді-Ев, або Гептаспітія (нгр. ‘επτα сім, σπήτι дім);
  • doquz дев`ять – с. Докуз-Оба;
  • qırq сорок; багато – печ. Кирк-Азіс “Сорок святих” біля с. Зуя, ур. Кирк-Ялан (*Qırq alan “Сорок галявин”), с. Кирк-Агаш на Тарханкуті, Кирк-Кулач “Сорок сажнів”, фортеця Кирк-Єр (нині городище Чуфут-Кале);
  • elli п`ятдесят – с. Елі-Агач на Тарханкуті;
  • doqsan дев`яносто – р. Токсан-Су;
  • biñ тисяча – печ. Бін-Баш-Хоба.

У кримській топонімії найбільш представлені тюркські числівники 2, 3, 4, 5 та 40 і зовсім відсутній числівник on десять.

Від топонімів, до складу яких входять кількісні числівники, необхідно відрізняти етно- та генотопоніми. В етнонімах тюркських народів представлені числівники “п`ять”, “шість”, “сім”, “дев`ять”, “десять”, “сорок”, “шістдесят”, “сто” й “тисяча”; башкирські етноніми з основою на числівники поділяються за структурою на етноніми-числівники (числівник yuz сто, qırq сорок, miñ тисяча, числівник + афікс множини –lar) та етноніми-словосполучення (числівник + іменник, антропонім або апелятив + етнонім meñ, числівники + прикметник [Халикова 1987].

Родоплемінні імена з числівниковою основою відбиті в таких кримських ойконімах:

  • с. Уч-Евлі, Учевлі-Кенеґез (üçevli тридомний),
  • Дюртойлу-Лак (dörtöylü чотиридомний),
  • Бешаран (кілька ойк.), Бешаран-Кірей, Бешаран-Китай (beş п`ять, aran кошара), Беш-Аул (пор.: рід бес авил у караногайців), Бешевлі ~ Бешуйлі, Бешевлі(Бешуйлі)-Каралез, Бешуй-Іляк (Бешойлу-Лак) (beşevli, beşöylü п`ятидомний), Коп-Бешкой ~ Чок-Бешкуй, Аскар-Бешкуй, Кармуш-Бешкуй, Качан-Бешкуй (пор.: рід беш-куі в узбеків), Аталик-Елі-Бешкуртка, Джанкой-Бешкуртка (пор. антр. Біш-Куртка-бій в генеалогії башкирського пл. бурзян),
  • Єділер, Джетлер-Шейх-Елі (yedi),
  • Секізек (sekizek восьмеро, від sekiz вісім, пор. башкирський генонім тугизак “дев`ятеро”),
  • Отуз, Аз- та Коп-Отуз, Чолпак-Отуз (otuz тридцять),
  • с. Кирк (два ойк.), Ауз-Кирк, Кучук-Кирк, Чокракли-Кирк, Чумаш-Кирк (пор.: роди кирк та кирк-шьомюшлі у караногайців, рід кирк у каракалпаків і казахів, пл. кирк узбеків, кирик ~ кизик огузів), "сорок",
  • Юзлер (yüz сто),
  • Біюк- та Кучук-Мін, Тоганаш-Мін (miñ тисяча).

Під орієнтованими топонімами розуміються назви географічних об`єктів, в яких відбито положення у просторі одного географічного об`єкта відносно іншого або положення двох чи більше однорідних географічних об`єктів відносно один до одного: с. Межиріччя, Залісся, Засічна Слобода, Нижні Борки, Пригородне, Чукали-на-Вежні, Чукали-на-Нуї, мікротопоніми Близьке поле, Дальня майданка, Нижній кінець, Перший яр, Третій яр, Перша дорога. В багатьох орієнтованих топонімах використовуються оппозиційні пари слів із значеннями “верхній” – “нижній”, “ближній” – “дальній”, “передній” – “задній”, що утворюють відповідні ряди співвіднесених один з одним імен [Гребнева 1986].

При номінації географічних об`єктів в історичній топонімії Криму використовується орієнтування по сторонах горизонту та за місцевими ознаками, що вказують на їхнє співвідношення по висоті (верхній – середній – нижній), розміщення (передній – середній – задній, внутрішній, протилежний). Селища з однаковими іменами можуть розрізняються за відносним часом появи (старий – новий) та величиною (великий – малий, численний – нечисленний).

01::02::03::04::05::06::07::08::09

на верх страницы::Топонимика Крыма (статьи)::на главную


 
Поиск по алфавиту
А Б В Г Д
ЕЁ Ж З ИЙ К
Л М Н О П
Р С Т У Ф
Х Ц Ч Ш Щ
ЪЬ Ы Э Ю Я

 
Форма поиска топонимов
Словарик значений слов
Дополнительные материалы
Заметки по топонимике
Происхождение названий
Феномены топонимов
Топонимические тайны
Теоретические основы
Условия формирования
Лексика топонимов Крыма
Словотворный анализ слов
Топонимический полуостров
Взаимодействие культур
Топомика Крыма (статьи)
Топонимические прогулки - 1
Топонимические прогулки - 2
Топонимические прогулки - 3
Топонимические легенды
Библиографический список
 



Достопримечательности Крыма
-неизвестное об известном-

Судакская крепость в Судаке

Пещерные города Крыма - Эски-Кермен

Чёрное море природа рыбы птицы

 


Вернуться на портал "Киммерия"

© KWD 2002-2017 (при использовании материалов активная ссылка на сайт обязательна)
Администратор сайта - kimmeria@kimmeria.com

Яндекс цитирования