Роль географических терминов в образовании топонимов Крыма
термины обозначающие населённые пункты

01::02::03::04::05::06::07::08::09::10::11

В Монголії з метою переведення кочовиків до осілого життя ведення тваринницького господарства окремими сурі-стійбищами (суурин селище, село (пор. кримські ойконіми Біюк- та Кучук-Сюйрен(Сіврен), Таш-Баскан-Сюйрен (Таш-Баскан-Кой), Сюйрен-Сарай ~ Сіврен-Сарай) переводили на ланкову систему, на хутори-хесеги (хэсэг частина, кусок; ґрупа), де, крім кількох житлових будинків, мали бути клуб, лазня та їдальня [Кривель 1988].

В гірській частині півострова назви християнських сіл утворені від терміна sala село, котрий виступає і як топоформант: Ескі-Сала ~ Ескі-Саладжик ~ Саладжик [Книга путешествия, 38-42] (нині частина Бахчисарая – Старосілля), Сала, або Суук-Сали, Біяс-Сала, Бугаз-Сала, або Ходжа-Сала, Емір-Сала, тричі Єні-Сала, Кучук-Сала, Мачик-Сала, Рамазан-Сала, Султан-Сала, Улу-Сала та двічі Фоті-Сала. Кримськотатарське, чуваське sala та марійське сола походять від слов`янського терміна село [Бушаков 1985; Федотов 1988].

Ойконіми з топоформантом –кой (köy село < перс. ÉwK kuy квартал, вуличка, провулок) зосереджені в основному в південно-західній частині півострова. Цей формант, характерний для ойконімічних систем Туреччини та Криму, потрапив до останнього з османським завоюванням.

У передгірських Сімферопольскому та Феодосійському повітах зосереджені ойконіми з топоформантом –ель / -елі. О. Бертьє-Делаґард зазначив, що “елі – значить поселення, житло, вельми поширена приставка до назв сіл поблизу Карасубазара, Старого Крима і взагалі у східному Криму” [Бертье-Делагард 1914, 24].

У степових Євпаторійському та Перекопському повітах, населених ногайцями, кількість ойконімів з цим топоформантом зовсім незначна. Згідно зі списками кримських сіл 1805 та 1865 років з 95 ойконімів з формантом -ель / -елі знаходилися відповідно 43 в Сімферопольському:

• Ага-Елі, Агач-Елі, (Г)аджи-Елі, Аджи-Елі-Кипчак, Ана(й)-Елі, Анакой-Елі, двічі Аталик-Елі, двічі Бакчі-Елі, Бекі(Бікай)-Елі, Барак-Елі, Беш-Ель, Біелі ~ Біель, Джангарель, Діван-Елі, Ібраш-Елі, Ідеш-Елі ~ Едіш-Елі ~ Єдішел, Кази-Біель, Кази-Елі, Кир-Елі, Кирда-Елі, Коджук-Елі, Колумбет-Елі, Кочкар-Елі, Мулла-Елі, Мусаджи-Елі, Отеш-Елі, пор. Отеш Є, Сарчи-Елі, пор. Сарчи-Кият С, Тавель (Дагелі у списку 1783 р.), Тереклі-Елі, Тубен(Тюбен)-Елі, Улан-Елі, Черкез-Елі, пор. Черкез Є, Черкез-Тобай Ф та Черкез-Керман С, Чокур-Елі, Шеїх-Елі, Джага-Шейх-Елі, Чокракли-Шейх-Елі, Яман-Йоль-Шейх-Елі, Ескі-Елі ~ Ескі-Ель) та 34 у Феодосійському повіті (Агиб-Елі, Аджи-Елі, Аргамак-Елі, Арма-Елі, Аталик-Елі-Бешкуртка, двічі Бакчі-Елі, Біелі, Боран-Елі, Да(в)ут-Елі, Джилкеджи-Елі, Джума-Елі, Есен-Елі, Кой-Елі, Крим-Елі (соляний промисел на Арабатській Стрілці), Мулла-Елі, Орта-Елі, пор. Орта-Юрт Ф, Ортель, Джанкой-Ортель, (О)ромаш-Елі, Сеїт-Елі, Сіїт-Елі, Булагая-Сеїт-Елі, Чокур-Сеїт-Елі, Суїн-Елі, пор. Суїн-Аджи СС, Темеш(Отеміш)-Елі, пор. Темеш ЄФ та Темеш-Асс Є, Ханин-Елі, Челебі-Елі, Шейх-Елі, пор. Шейхлар ЄП, Тамак-Шейх-Елі, Тереклі-Шейх-Елі, Тузла-Шейх-Елі). На долю ж степових Євпаторійського та Перекопського повітів таких ойконімів припадає відповідно лише 11 (Бай-Елі-Чонгурчи, Бурун-Елі, Ібраш-Елі, Кальф-Елі ~ Халфелі, Качкин-Ель, двічі Мамбет-Елі, Султан-Елі, двічі Улан-Елі, Есен-Елі-Каспорю) та 7 (Девлет-Елі, Мулла-Елі, Муллалар-Елі, Муллалар-Елі-Тама-Іляк, Черкез-Елі, Шейх-Елі, Ташли-Шейх-Елі, Чокракли-Шейх-Елі.

Ойконіми з формантом –ель походять, як правило, від імені або титулу особи, в залежності від якого знаходились мешканці селища: у фірмані Селім-Ґірея підданці хана йменуються хан-елі, а підданці беїв – кошун та ель [Лашков 1897, 29-30], пор. санскр. viç місце проживання; община; плем`я, народ; мн. підданці (відповідає слов`янському âüñü).